якісь змішані відчуття

впродовж практично усієї першої частини аніме чомусь постійно хотілося дропнути перегляд, проте атмосферна мальовка й зацікавленість вкінці кожної серії зробили своє

загалом ніби норм, почуття Йошікі цілком зрозумілі (так, безхарактерність мені чудово знайома), але кінець якийсь обірваний вийшов, тому чекаєм 2 сезон

хто би що не казав, але в моїй уяві головною тут є дуже тендітна та розбиваюча серце історія підліткового нерозуміння себе та людей навколо, яка за основу бере ці дуже близькі стосунки двох людей, які настільки складні, але повні довіри та тяжіння один до одного, що стає неможливим осягнути, де ця межа між дружбою та коханням (це і є звичайний досвід квір-людей). і як раз тому що вона настільки жорстока в своїй реалістичності, вона і знайшла своє відображення саме в космічному горорі. я в захваті, що в сьогоденні можу бачити щось подібне, ще і, my god, наскільки красиве та гарно складене, що хочеться плакати від радощів, що саме ця історія отримала подібну якісну адаптацію.

Десь під другу половину сезону, аніме відходить від жахів і більше концентрується на загадках і ромкомі, що трохи розчарувало, бо, здавалося, доволі напружені конфлікти були розв’язані занадто швидко