Мені дуже спдобалось, що не дивлячись на таку малу кількість сторінок викладено так багато емоцій. Ця манга розповідає про жах втрати важливої людини, і про те як домашнє насильство впливає на подальшу психіку і поведінку особистості. Вкінці автор лишає нас із запитанням і здогадками, які, напевно, ми ніколи не розгадаємо, та й не треба, головне те, що манга неймовірно проникає у душу.

Чесно, головний герой часто дуже бісив : ще один "УмГумПук", до якого липнуть файні дівчата, і оця його скромність дуже бісила поки читала перші глави. Вкінці, у главі із госпіталем відчувала жахливий іспанський сором, крінж короче, через те, як себе поводили дівчата гг. Персонажі зовсм не відчуваються справжніми, реалістичними, напевно це тому, що кожен персонаж уособлює страхи, переживання, комплекси та внутрішні конфлікти автора, тому і не є “повноцінними” особистостями, як справжні люди. Але ця історія дуже особиста для автора, що можна побачити, читаючи його післямови. Якщо коротко кажучи, то ця манґа висуває і "обговорює" з читачем дуже важливі питання, які зазвичай соромляться обговорювати, а саме :

1. Роль чоловіка у суспільстві
2. Гендер
3. Чи є різниця між коханням та хіттю
4. Дорослішання
5. Як полюбити своє тіло і душу водночас. Обов'язково читайте післямови, це дуже важливо для розуміння контексту