фух, нарешті дочитав майже за 2 місяці

перші 100-120 роздів проковтнув буквально за декілька днів, але потім почав на деякий час закидувати, читати по 5-10 роздів в тиждень, і ось в результаті ніби хотілося дочитати просто для галочки

насправді манга цікава (як мінімум напочатку, коли повністю поглиблювався в читання), проте через спосіб самого читання та незрозумілий кінець, не зміг повністю усвідомити чи мені сподобалось чи ні

як я знаю, повноцінне закінчення є у продовженні, але навіщо так розділяти я не розумію

також радив би читати під пісні, які співаються у манзі (їх здається співає сам автор), дуже наганяло атмосфери і після довгої перерви допомагало доволі швидко зануритись в історію

Урасава, мабуть, найбільш західний манґака, якого я читав. При чому такий, стилю "містичний серіал нульових" західний.

Ідеальний сетап, сильна середина історії, дуже невиразна кінцівка й місцями дивні бісячі фрагменти з піснями Кенджі. Сумарно все ще топ, але загалом враження як від містичного серіалу нульових – не вивезло масштабу свого ж сетапу (хоча, на відміну від усіх таких серіалів, не розвалюється). Перший-другий том одразу закохують, третій-четвертий змушують замовити все на амазоні, але десь останні три кажуть "ну можна було і не всі замовляти".

Також дивно, як спочатку Урасава дуже класно для кінця дев'яностих-початку нульових показує побут і технології майбутнього, але потім усе ж падає в оці магічні технологіх VR.

Ну і краще за "Монстра", звісно.