Сортування
Розумію, в мене раніше так було, коли тільки починав дивитися аніме взагалі. Але це пройшло і я дуже радий, тим паче, фоново ніколи не переглядаю. Використовую правило 3 серій, якщо за 3 серії не зацікавить - одразу в закинуто. А буває, що після 3 стає цікаво. У будь-якому випадку, погоджуюся із вашим початковим відгуком.
О, друг просив щось порекомендувати , як вчасно трапилося це аніме, підсаджу його на цей мазохізм 😈
Неймовірно, мені подобається, як автор лишає простір для думок. Якби лор був добре описаний, тоді це був би зовсім інший твір. А так, це меланхолійний, теплий, загадковий, моторошний, філософський та атмосферний витвір, у якому всі недомовленості грають лише на поглиблення його атмосфери. Нам не кажуть як є, чи як треба, нас просто повільно занурюють у це. Це вихор почуттів та емоцій, які неймовірно зачіпають після перегляду і лишаються ще довго з тобою.
Історія, яка стала цікавою лише тоді, коли перестала бути тим, чим починалася.
Такі цікаві персонажі, кожен по- своєму унікальний, веселі ситуації та події - все у найкращих проявах ситкому. Якби не збитий темп розповіді. Інколи все просто зводилося на нівець. Таке відчуття, що я от- от побачу розвиток, але мені не дозволяють цього. Арка з Ішіґамі та Цубаме була ковтком свіжого повітря та надії на щось серйозніше. Із шаблонного ситкому аніме перетворилося у гарну психологічну драму з глибшими персонажами. Я отримав неабияке задоволення від перегляду, все заграло новими барвами. Хотілося б, щоб темп був таким з самого початку, а дивитися останній фільм, в якому пояснюється мотивація та поведінка персонажів із перших сезонів - для мене було не дуже зрозумілим. Таке враження, ніби автор спочатку або притримувався прибуткової формули оповіді, або ж не міг глибше описати своїх персонажів. Гарно було б отримати це поступово, я б закохався в цей тайтл так, як у “Провокаторка Такаґі”.
Атмосфера неймовірна. З хі-хі до трепетних почуттів та пошуку істинного кохання, зняття масок для готовності бути відкритим до світу та людей, що навколо. Згадалися свої шкільні роки. Теплі почуття після перегляду, хоч й не ідеально, але щось мене таки тримало. І я задоволений, що додивися до кінця.
Переосмислення. Спойлери! Якщо не дивилися - не читайте.
Минув рік, творіння взагалі заграло новими барвами. Не можу повірити, що дивився його так поверхнево раніше. Неймовірно сильна драма про зламаних людей.
Це не історія про зцілення, це історія про вибір жити попри все і без надії сподіватися.
Красива та романтична історія. Розповідь про бажання знайти спосіб бачити цей світ в кольоровій палітрі. Трішки засмутила вкінці, склалося враження, ніби автори спеціально не все розкрили, щоб створити колись продовження. Але мені неймовірно сподобалася цитата із, здається, дитячої книжечки, але з таким сильним посилом:
«...з тієї пори пінгвіненя часто думало: "У світі стільки різноманітних кольорів. Цікаво, а якого кольору я?"»
Як я не помічав цього раніше, й справді - з часом багато переосмислюєш. Відстань. Не тільки фізична, а й між людьми. Все має свій початок і має свій кінець. Ми просто повинні рухатися далі. Ракета в безкрайньому космосі, пташка, що летить далеко вгорі, потяги - символи, які так легко пропустити. Усмішка головного героя вкінці, який робить крок уперед. Ми можемо більше, ніж просто повторювати помилки.
Я не мав на увазі, що він ідентичний з головними героями двох тайтлів вказаних вище. Але щось схоже є, принаймні, мені так здалося
Щось в ньому є.
Чудова історія про кохання, яке сповнене викликів, навіть росту над собою. Головний герой здався схожим за характером на протагоністів з “Моя романтична комедія не зовсім те, на що я очікував” та “Негідники не мріють про шляхетних кроличок” - через це й привернуло мою увагу. Такий ж прямолінійний, інколи холодний, виважений та іронічний - рідко таких побачиш. Але й не сказав би, що було нудно дивитися, темп історії хороший, як і сама задумка сюжету, але реалізація трішки кульгає, якесь все надто стерильне, от би ж трішки хоча драми, там було за що зачепитися і потріпати нам нерви. Особливо шкода через зведений нанівець шанс у частині з Сасакі Фуко - дівчинкою, брата якої врятував головний герой, біля книжкової крамнички. В будь - якому разі діалоги цікаві, багато смішних ситуацій, дивився із задоволенням, в очікуванні, що ж буде далі.
Дивно, інколи є діри та незрозумілі ситуації, але післясмак дуже приємний. Історія закінчена, хоч і поспішно, але дуже мила.
Аніме про справжню мужицьку дружбу, універ, п'янки та дайвінг. Все файненько прикрашено крутими жартами та навіженими персонажами. Дуже тепле і атмосферне, ехх, літечко…
Любий щоденнику.
Дуже люблю це аніме, але ще один сезон і я ламатиму стіни.
Злюся, бо показали дуже мало, з таким темпом, просто не доживу до їх поцілунку. Віддам автору належне, коли думаю, що більш абсурдно не може бути - він доводить протилежне і мій мозок вибухає. За це й обожнюю цей тайтл, але, будь ласка, невже не можна шевелити дупою і не ґвалтувати нас цим розтягуванням. Чекаю нового сезону, я ж мазохіст.