Сортування
Доволі непогане аніме, хоча загалом воно все ж посереднє. Від нього сильно тягне яойним вайбом, але насправді це не йой. Щоправда, я так і не зрозуміла, чому всі ці хлопці настільки втрачають голову через головного героя
Але сам гг справді цікавий. Він розумний, зібраний, і одразу видно, що у своєму світі займає високу посаду не просто так. Це добре показано через його поведінку, мислення та навички — він явно досяг усього завдяки власним мізкам і досвіду.
Найбільше мене заінтригував фінал і король з його світу. Їхні взаємини виглядають дуже неоднозначно й інтригуюче, тому продовження тепер хочеться подивитися саме через нього. Загалом це аніме скоріше на один раз, але кінець реально зачепив.
Це історія про дівчину, яка переживає глибоку депресію й має суїцидальні думки, та двох подруг-йокаїв, які щиро намагаються її врятувати. Проте через свою природу вони просто не розуміють, як це зробити правильно. Очевидно, що головній героїні потрібна професійна психологічна допомога, а не лише підтримка з боку надприродних істот. При цьому нам майже нічого не показують про її тітку і їхні стосунки, тому складно зрозуміти, звідки взялася настільки сильна депресія. Складається враження, що в неї взагалі немає жодної опори серед дорослих. Після такої трагедії, як втрата рідних, логічно було б очікувати, що хтось зверне увагу на її стан і допоможе звернутися до спеціаліста, але цього не відбувається. Йокаї, як би вони не старалися, не здатні дати їй ту допомогу, яка справді потрібна. Вони молодці, що намагаються підтримати її, але їм бракує розуміння людської психології. Саме тому в цій ситуації критично важливою була б поява сторонньої людини — когось із досвідом або хоча б дорослого, хто допоміг би героїні прийняти втрату. Дивно, що нам показують лише цих трьох персонажів, ніби вони існують у вакуумі, без ширшого кола спілкування чи підтримки. Найбільша проблема аніме в тому, що за всі 13 серій практично нічого не змінюється. Трохи розкривають історії лисиці та русалки, показують минуле героїні і те, як вона вижила — але її внутрішній стан залишається незмінним. Вона як хотіла померти, так і хоче. Немає ні розвитку, ні катарсису: ні прийняття втрати, ні навіть якогось фінального вирішення. У результаті аніме зачіпає дуже важливу тему — депресію — але не показує, що з цим можна працювати і що це не безвихідь. Через це історія виглядає порожньою і незавершеною, ніби вона ні до чого не приводить.
Не додивилася... Ідея не погана. Робота хімчистки доволі цікава сфера. Але аніме нудятина повна. Нічого цікавого з цієї сфери нам розповідають. Могли хоча б про якість дієві народні методи розповісти, якщо не хотіли розкривати секретів сфери. Але навіть цього вони не зробили.
Персонажі. Головна героїня трохи дурненька, але мила. А от з іншими персонажами, в особливості з чоловічими біда. Головний чоловічий персонаж типічний ЗЯШ (Звичайний японський школяр), який не є чимось особливим. Ще й чогось він популярніше свого друга, який виділяється зовнішністю і гарніше ніж цей ЗЯШ. Хоча його друг характером не дуже і через нього теж я не змогла додивитися. Маленька дівчинка,яка є фанаткою недокраїни теж не додає бажання дивитися. Хочеться її взагалі не бачити. Підсумок. Не змогла додивитися через бісячих персонажів і через ніяке розкриття такої сфери, як хімчистка та й загалом теми очищення одягу.
Непогане, але доволі поверхневе аніме, яке більше схоже на пролог, ніж на повноцінний сюжет.
У цьому сезоні нас разом із Клейн поступово знайомлять із тим, як працює підземелля: його структура, управління, покращення, набір монстрів, їхній побут і мотиви, а також взаємини підземелля із зовнішнім світом — гільдією крадіїв та королем. Виглядає так, ніби це лише вступ до світу.
Показують взаємодію Клейн із Бель та іншими персонажами, але це ще точно не дружба — поки що вони радше просто знайомі. Основна історія крутиться навколо буденності адміністрування підземелля та тихого прагнення Клейн знайти хоч якусь інформацію про свого батька.
Аніме цікаве, але просте — перегляд на один раз. Сподіваюся на наступний сезон, щоб нарешті побачити глибше розкриття персонажів і світу.
Дуже миле, спокійне й буденне аніме з приємною мальовкою та простим сюжетом. Атмосфера м’якенька, затишна — прям те, що треба, щоб розслабитись.
Головна героїня гарна, трохи відсторонена, й свої емоції, здається, виплескує у письмі. Але нам майже нічого не показують про її творчість чи вподобання — цей бік так і лишився нерозкритим.
Навколо неї купа цікавих персонажів, навіть танукі, якого всі вперто звуть собакою (і чому — загадка). Є сусідська дівчинка-полукровка, подруги Фуджі, які щиро її підтримують, і сім’я Фуджі: холоднувата, але уважна мати, надемоційний батько-кухар, спокійніший брат із золотими руками й вагітною дружиною, яку він дуже береже. Інших епізодичних героїв теж вистачає, кожен зі своїми фішками.
Основна тема аніме — життя з домашнім улюбленцем. Танукі прекрасно передає всі “приємності” утримання звіряти: любить поїсти, поніжитись у ванні, покрутитися поруч, поводиться то як пес, то як кіт. Писати вміє, людей розуміє, але його інтелект — на рівні дитини років п’яти.
Аніме мені дуже зайшло: миле, просте, тепле. Шкода тільки, що тему творчості головної героїні так і не розкрили як слід.
Дуже сподобалося, як показали дружбу між персонажами, внутрішні загони головних героїв, їх страхи. Рекомендую.