Аніме дитинства, яке я зміг додивитись до кінця лише завдяки Hikka.

Аніме виділяється тим, що в ньому немає не травмовмованих в дитинсві персонажів. А щоб глядач зрозумів як сильно персонажі не травмовані - воно показує ті самі не травмуючі події через кожні 10-20 серій, з різних ракурсів, з перспективи різних персонажів, в основному таймлайні, у флешбеці, у філлері… Щоб вони краще закріпились в пам'яті. Реально відчуваєш себе в ґенджюцу Ітачі.

Філлери не такі страшні як їх описують. Багато з них насправді класні та краще розкривають персонажів. Какаші та Ітачі арки Анбу це просто chef kiss.

Кінцівка класна, а от епілог розчарував.