Тіні свідомості, або огляд на манґу "Гомункул" / Огляди / Hikka

Ми можемо говорити, отже, брешемо, ми маємо тіло, отже, робимо іншим боляче, ми маємо очі, отже, нас можуть бачити інші люди. Саме тому, що ми маємо форму, ми можемо хвилюватися через прищик розміром у кілька міліметрів, дратуватися через відхилення в обличчі чи тілі на кілька сантиметрів, панікувати через втрату одного переднього зуба... Очі тягнуться до інших очей на кілька міліметрів більших, очі відводять погляд від носа на кілька міліметрів більшого, а чоловік на кілька сантиметрів нижчий не може знайти очей, які б на нього подивилися. Без форм людина не може страждати.

Що ховається в глибинах людської свідомості? Манґа “Гомункул" Хідео Ямамото запрошує читача зазирнути в найтемніші закутки підсвідомості, де реальність та ілюзія танцюють химерний танок. Як далеко ви готові зайти, щоб побачити те, що ховається за межами видимого? Пропоную розібрати цю манґу разом.

Disclaimer: огляд буде величеньким і присутній мій аналіз бачення того чи іншого моменту.

Якщо Вам подобається читати під музику, то я рекомендую ввімкнути ось цю і enjoy :)

Сюжет

Умовно сюжет можна розділити на 3 підрозділи: Трепанація та початок; Дослідження гомункулів; Саморефлекція, тіні підсвідомості та розв'язка.

Трепанація та початок

Сюжет розповідає нам про 34-річного бездомного, Накоші Сусумо, який живе в своїй Керол між парком з іншими безхатьками й фешенебельним готелем. Його життя — це балансування між маргінальним існуванням і залишками минулого, коли він був успішним банкіром. Накоші цинічний, брехливий і відсторонений, принаймні таким його вважають інші безхатьки, яким він приносить випивку. В момент, коли у Накоші закінчуються останні гроші та він розуміє, що в баку закінчився бензин, з'являється Іто Манабу, студент-медик, і пропонує Сусумо провести трепанацію в цілях дослідження “шостого чуття” за 700 тис. єн (станом на час виходу манґи це приблизно 31 870 грн; станом на 11.04.2025 - 202 576 грн). Головний герой хоч і не одразу, але погоджується.

Трепанація змінює Накоші: закриваючи праве око (як нам розповідають пізніше — ліва частина підсвідома), він починає бачити гомункулів — химерні образи, що відображають приховані травми, серце або бажання людей. Та чи справді це серця людей? Можливо просто галюцинація, а, можливо, щось інше?…

(розгорніть зображення)

Початок вводить ідею межі між свідомим і несвідомим, що перегукується з концепцією "волі до влади" Фрідріха Ніцше. Накоші — це втілення "останньої людини", яка живе без мети, загрузла в нігілізмі. Трепанація стає метафорою спроби трансценденції, але чи є це справжнім пробудженням, чи лише ілюзією?

Людина — це канат, натягнутий між твариною і надлюдиною, канат над прірвою. «Так казав Заратустра» Ф. Ніцше.

Накоші стоїть над цією прірвою, але його вибір пройти трепанацію — це не героїчний крок, а радше акт відчаю. Трепанація також відсилає до алхімічної ідеї гомункула — штучної людини, що символізує прагнення до досконалості, але водночас її недосяжність. Трепанація в манзі — це не просто псевдонауковий прийом, а символічне розкриття людської вразливості, спроба зазирнути за завісу свідомості.

(розгорніть зображення)

Дослідження гомункулів

Накоші не лише бачить гомункулів, а й взаємодіє з ними, змінюючи долі людей. Однак кожна зустріч роз’їдає його власну психіку, змушуючи сумніватися в реальності. Тепер поговоримо про кількох цікавих гомункулів:

(розгорніть зображення)

Саморефлекція, тіні підсвідомості та розв'язка

Фокус остаточно зміщується на Сусумо, який змушений зіткнутися з власними травмами. Якщо раніше він досліджував гомункули інших, то тепер прийшла його черга, розкриваючи болісні істини про його минуле.

Загалом сюжет чудовий і змушує задуматись, 10/10.

(розгорніть зображення)

Мальовка

Малюнок Ямамото деталізований, але стриманий, із контрастом між реалізмом і сюрреалізмом. Мені такий стиль дуже подобається. Гомункули виглядають як витвори сучасного мистецтва: від біомеханічних монстрів до абстрактних фігур.

10/10.

(розгорніть зображення)

Персонажі

Персонажі "Гомункула" — це складні психологічні портрети, кожен із яких розкриває грані людської травми й пошуку ідентичності. Сусуму Накоші, центральна постать, — цинічний аутсайдер, чий шлях від відчуження до розпаду "я" є серцем манґи. Його суперечлива натура — суміш огиди, провини й прагнення зрозуміти себе — робить його водночас відштовхуючим і людяним. Іто Манабу, студент-медик із власними прихованими ранами, виступає каталізатором для Накоші, але його самовпевненість приховує глибоку боротьбу з автентичністю. Навіть другорядні персонажі додають історії повноти. Хідео Ямамото створює героїв, які не просто рухають сюжет, а стають дзеркалами для читача, змушуючи замислитися: що ховається за нашими власними масками?

10/10.

Що значить бути людиною?

Головна ознака кадру — листок, що закриває обличчя Накоші — є символом його відірваності від людяності. Листок, природний і тимчасовий, ніби стирає його індивідуальність, приховуючи очі — "дзеркало душі", що підкреслює його відчуття неживості. Він більше не бачить себе як суб’єкта, а його обличчя, приховане листком, стає знаком того, що він утратив зв’язок із реальністю й самим собою. Падаючі листки навколо підсилюють цю ізоляцію: вони, як і Накоші, відірвані від джерела життя, падають у порожнечу. Костюм, який він усе ще носить, виглядає як іронічний пережиток його минулого життя банкіра, але тепер він лише підкреслює його віддаленість від людського світу.

То ж, що означає бути людиною? Це довговічне питання суспільства, яке філософи намагаються розгадати. Аристотель вважав, що людина визначається своєю раціональністю й соціальністю, тоді як Сартр стверджував, що людина — це те, що вона сама з себе робить. Але для Накоші це запитання втрачає сенс: він настільки віддалився від реальності, що не може відповісти на нього.

(розгоріть зображення)

Підсумок

"Гомункул" Хідео Ямамото — це не просто манґа, а подорож у найтемніші закутки людської свідомості, де через історію Сусуму Накоші ми досліджуємо, як травми формують нашу сутність. Його шлях — від цинічного аутсайдера до людини, що втратила власне "я" — розкриває, наскільки далеко може завести прагнення зрозуміти себе, коли гомункули, що втілюють ці травми, стають не лише символами, а й запитаннями: що робить нас людьми? Манґа змушує зазирнути за межі видимого, але попереджає, що ціна такого погляду може виявитися занадто високою. "Гомункул" кидає виклик: зазирнути в безодню всередині себе, але чи вистачить вам сміливості зробити цей крок?

У своєму огляді я не розкрила всіх гомункулів та пропустила деякі моменти, адже, якщо я розкажу все, то буде не так цікаво :). Загальна оцінка — 10 гомункулів з 10. Однозначно рекомендую ознайомитись, якщо ви ще не читали.