Школа, коти і булочки, або ж огляд на аніме "Повсякденнощі" / Огляди / Hikka

Уявіть собі світ, де звичайний день у школі перетворюється на епічну битву з оленем, а кіт із шарфиком розмірковує про сенс життя. Ласкаво просимо до Nichijou — аніме, яке бере Ваше уявлення про "нормальність" і кидає його у космічну м’ясорубку. Тут школярки Юко, Міо та Май переживають найабсурдніші пригоди, від забутої домашки до побиття поліцейського, а робот Нано та геніальна професорка Хакасе додають хаосу своїм "повсякденним" життям. Готуйтесь до гумору, абсурду та хорошої музики.

Якщо Вам подобається читати під музику, то рекомендую ось цю та enjoy :)

Сюжет

Це аніме, де "повсякденне життя" означає, що ти можеш пити каву з роботом, який стріляє булочками з рук, або випадково викликати ядерний вибух, просто чхнувши. Сюжет? Його тут як такого немає, і це цілком не дивно як для slice of life аніме. Ми слідкуємо за трьома подругами — Юко, Міо та Май — у їхніх шкільних буднях, які постійно вибухають абсурдом. Паралельно бачимо життя Нано, андроїда, створеного дитиною-генієм Хакасе і їхнього кота Сакамото, який говорить і носить шарф, бо чому б ні? Кожна серія — це просто набір скетчів, але чи всі з них вдалі?

Сюжету як такого нема, тож і оцінювати нема що. Але повторююсь, що це нормально для таких аніме.

Персонажі

Герої Nichijou — це як салат із супермаркету: начебто багато інгредієнтів, але не всі тобі до смаку. Юко, Міо та Май — головні школярки, які мали б сяяти, але, чесно кажучи, вони мені не зайшли. Юко, що вічно прокрастинує і весела, Міо, на перший погляд “нормальна”, але має дуже вибуховий характер і малює яой-манґу,

а Май тиха і беземоційна, закидає жарти (від каламбурів до складних жартів з реквізитом), які інші персонажі часто не розуміють.

Другорядні персонажі, як-от робот Нано чи інші школярі, теж не вразили — їхній хаос здається надто передбачуваним. Але є два промінчики світла в цьому аніме, через які я змушувала себе дивитись далі: кіт Сакамото і професорка Хакасе! Сакамото — кіт із шарфиком, який скаржиться на котяче життя і хоче, щоб його називали “Сакамото-сан”. А Хакасе, восьмирічна генійка — це ходячий хаос у білому халаті, яка може одночасно сконструювати склданий механізм та плакати через те, що на вечерю не буде смаколиків.

Персонажі не те, щоб погані, просто вони мене не зачепили. А під час спостерігання за ними я відчувала себе як Сакамотик:

Об'єктивно 8/10, суб'єктивно — 4/10.

Візуальна складова

Візуал виконаний дуже добре і навіть у 2025 році виглядає досить достойно. Студія Kyoto Animation вклала в це аніме всю свою любов (як завжди постарались): кольори яскраві, фони деталізовані. Анімація теж не відстає — плавна, динамічна й детальна. Здається, ніби асистенти не досипали ночами й жили на одній локшині швидкого приготування, щоб довести кожен рух до ідеалу.

Що об'єктивно, що суб'єктивно візуальна складова заслуговує 8.

Музичний супровід

Музика в Nichijou — це окремий вид мистецтва. Класика між моментами просто супер — вона звучить так, ніби Бетховен вирішив написати саундтрек до шкільної комедії. Ці мелодії додають абсурду нотку величності: коли Юко панікує через домашку, а на фоні грає щось на кшталт симфонії, ти відчуваєш, що це не просто провал, а провал епічних масштабів.

Опенінґ веселий і запальний, ідеально підходить аніме. Особливо мені сподобався другий:

Ендінґ теж нічим не гірший, навіть шкода було пропускати:

Музичний супровід заслуговує 10/10.

Гумор

Місцевий гумор на початку виглядав як “Летіли два верблюди, один рудий, інший наліво. Скільки важить кілограм асфальту, якщо їжачку чотири роки?”. Особливо це відгукується у скетчах Helvetica Standart:

Проте є і непогані, наприклад:

В місцевому гуморі багато гіперболізації, абсурду, для кого потрібний правильний контекст, подача і паузи, але, на жаль, в Nichijou, на мою скромну думку, це виконано не надто вдало і я майже все аніме сиділа з кам'яним лицем.

Проте інколи були й дійсно смішні жарти, від яких я змогла посміятись, або бодай посміхнутись.

Тож, підсумовуючи гумор мені не зайшов і для мене аніме не виконало одну зі своїх головних цілей — розсмішити глядача. Але, можливо, ви не такі черстві як я і Вам сподобається більше. Об'єктивно десь 6-8/10, а суб'єктивно — 4/10.

Цікавий момент

У аніме час від часу є вставки з реальною зйомкою. І вони можуть мати кілька сенсів: підсилюють контраст між буденністю й абсурдом, створюють відчуття "реального" світу, додають естетичної краси, підкреслюють емоційний настрій і слугують інструментом для гумористичної іронії. Усе це разом працює на головну ідею аніме: показати, що навіть у найзвичайніших речах може ховатися щось божевільне й смішне.

(Приклад такої вставки)

Підсумок

Персонажі як такі мені взагалі не зайшли — їхній хаос швидко набрид і я ловила себе на думці, що чекаю, коли вони нарешті замовкнуть. Єдині, хто врятував цей серіал для мене — це кіт Сакамото і професорка Хакасе: їхні сцени — єдина причина, чому я не кинула перегляд на півдорозі. Візуал і анімація від Kyoto Animation круті, навіть у 2025 році виглядають достойно і фотореалістичні вставки додають краси, але що з того, якщо загальна картина не чіпляє? Музика, особливо класичні мелодії між моментами — це, мабуть, найкраще в серіалі, але вона не рятує загального враження. Гумор теж не зайшов. Режисура старається тримати хаос у рамках, але ритм часто провисає і ти просто чекаєш, коли серія закінчиться. Загалом, Nichijou — це не моє: якщо любите абсурд заради абсурду, може, Вам й зайде, але я б краще переглянула щось інше.

Підсумовуючи, об'єктивна оцінка — 8/10, суб'єктивна — 6/10.