Пропаганда зла або ж "Момотаро - морський орел" / Огляди / Hikka

Присутні спойлери, а також душна історія та цитати. Всі знаки нацизму та фашизму, а також інші непогані слова про “все це” використовуються в навчальних цілях (а то понабігають...)

Пропаганда зла - це коли на екрані виникає послідовна рутинна демонстрація того, як потрібно застосовувати насильство. Коли вам показують спосіб убивства, муки людини, злі очі вбивці, який переміг і тому — привабливий — Олександр Миколайович Сокуров, дослівний переклад.

Момотаро - морський орел, це... А давайте без стандартного? У старі і не зовсім добрі 1940-і роки, коли світ зіткнувся з наймасштабнішою війною в історії, кожній країні потрібно було змусити свій народ повірити в їхню справедливість і підняти моральний дух. Саме таким є Момотаро – один із представників японської військової пропаганди періоду Другої світової війни. І назвати його аніме дуже складно. Адже до першого повноцінного аніме йому стільки ж, скільки Фердинанд Фош давав мирних років після Першої світової.

Проте ця робота є не лише важливою частиною історії мультиплікації Японії, а й її пропаганди в цілому. Створення мультиплікації припало на 1942-1943-і роки, до цього часу імперія закріплюється на Тихоокеанському фронті, водночас завойовуючи Голландську Ост-Індію, проте на цьому її масштабний наступ і атака закінчується, і починається оборона, у цей час головний союзник у Європі також зазнає краху в переломній битві. Незважаючи на все це, в планах Японії воювати ще не один рік, але на відміну від решти світу, що веде війну з 1939-1942-х років, японці воюють ще з 1931-го року (з деякими перервами та прикордонними конфліктами аж до активної фази у 1937-му.) І хоча країна сповнена впевненості та рішучості, підняти бойовий дух і розвивати патріотизм треба, отже треба вигадати спосіб залучити дітей та молодь, до інтересу у захисті імперії. Звичайними плакатами і розповідями вже нікого не здивуєш, а ось створення мультиплікації з відомими героями буде саме тим рішенням. Оцінити картину звичайним способом не вийде, хоча, здавалося б, у нього є якийсь сюжет, свої герої, що виконують поставлену роль, і технічна частина. Але ні, в даному випадку йому можна встановити такі критерії: робота пропаганди на оточення (в даному випадку діти), історичні деталі тих часів загалом, порівняти його із пропагандою антигітлерівської коаліції і звичайно, трохи загалом. Мабуть, почнемо з першого та останнього.

Пропаганда втрачає силу, як тільки стає явною — Пауль Йозеф Геббельс.

Сюжет

Історія розповідає нам про героїчне вторгнення на острів демонів, щоб знищити їх ще до того, як вони стануть загрозою. На авіаносці, звідки планується атака, знаходяться капітан Момотаро та його команда, а саме: авіадиспетчери-зайці, пілоти-фазани, а також мавпи та собаки, які виступають у ролі штурманів, стрільців та інших фахівців. Отримавши наказ та план від Момотаро, ескадрильї торпедоносців, бомбардувальників та штурмовиків висуваються у потрібному напрямку. Політ проходить спокійно, а шляхом третя ескадрилья торпедоносців навіть допомагає пташеняті знайти свого батька. Діставшись мети, наша команда починає знищувати один об'єкт за іншим, а самі демони виявляються нездатними чинити достатній опір. Зрештою, після важкого бою, демонам все ж таки вдається підбити ту саму третю ескадрилью. Незважаючи на це, незграбні вороги не в змозі захистити свої об'єкти та змушені здатися. Літаки передають радісні новини про перемогу та починають повернення на авіаносець. Однак третя ескадрилья, яка довгий час летіла підбитою і палаючою, зрештою падає. На щастя, її екіпаж рятує батько пташеняти. Всі залишаються живі, демони повалені, Момотаро дякує команді за браву службу, і авіаносець, під радісну, переможну музику, спливає у захід сонця.

Чому все добре побудовано?

Сподіваюся, зрозуміло, що все описане є алюзією нападу на Перл-Гарбор. Вибір саме цієї події був цілком логічним — на той час японці сприймали його як свято. Однак, крім того, у мультфільмі є ще кілька важливих аспектів. По-перше, основна аудиторія – діти, тому використовуються знайомі образи. Одним із таких є Момотаро, який до 1910-х років остаточно перетворився із простого героя народних оповідей на символ пропаганди. Таким чином, діти, котрі раніше слухали історії про нього, тепер могли побачити його в анімації. Думаю, не варто пояснювати, що подібне їм було б цікавим. По-друге, разом з образом Момотаро в оповідання вводяться й інші казкові персонажі: його союзники — тварини та вороги — демони. Перші зображені не як бездоганні ідеальні герої: вони можуть пустувати і робити дрібні помилки, але при цьому дисципліновані, дотримуються наказів і віддані своїй країні, що робить їх схожими на звичайних людей. Демони ж, навпаки, показані виключно як незграбні та безпорадні істоти, нездатні ні на що, крім поразки. Крім того, у фільмі немає сцени жорстокості: немає крові, смерті або явного насильства. Це робить ситуацію "м'якшою" - картина буквально каже: "Наша справа - лише розгромити демонів і знищити їхню силу, але не їх самих". Таким чином, юний глядач мав вирішити, що японські солдати не несуть зла навіть своїм лютим ворогам. По суті Момотаро зміг перетворити криваве вторгнення в класичну історію боротьби добра і зла, де японці представлені у вигляді добрих істот, а американці — у вигляді демонів, які прагнуть посіяти хаос в Імперії.

Поширювати правду можна було б усно, а для популяризації брехні зазвичай використовується великий апарат – Станіслав Єжи Лец.

І справді, з боку Японії наліт і його підсумки спочатку виглядали як велика перемога, проте досить швидко стало зрозуміло, що це повний провал. Головною метою було знищення або серйозне пошкодження якомога більшої кількості кораблів США, щоб ті, що залишилися, добив Імператорський флот Японії. В ході авіанальотів було пошкоджено значну кількість літаків та кораблів, а також вбито чимало людей (понад 2000 осіб). Проте знищено було лише два кораблі. Крім того, величезна кількість важливих об'єктів — сховища, бази, верфі та інше — взагалі не постраждали.

(Кадр з відео OverSimplified, “Друга світова на пальцях”, є переклад від каналу PROMOBA.) Все це призвело до швидкого відновлення ВМС США та важких битв проти нього. Як пізніше скаже Ісороку Ямамото - "Боюсь, ми лише розбудили сплячого гіганта і вселили в нього жахливу рішучість."(Дослівний переклад.)

Мета пропагандиста – змусити одну групу людей забути, що деякі інші групи людей є людьми. - Олдос Леонард Гакслі.

А що там з іншими роботами по Момотаро?

Перша поява Момотаро відбулася ще в однойменній мультиплікації. Через десять років на екрани виходить "Непереможний Момотаро". Саме ці картини є адаптаціями оригінальної казки. У "Повітряні пригоди Момотаро" та "Підводні пригоди Момотаро" сюжет вже починає відходити від класичної ідеї і все більше акцентується на демонстрації героїзму та доброти японського народу. А ось “Момотаро проти Мікі Мауса“ є прямою пропагандою, що ясно ще з назви. Образ Міккі Мауса, що вторгається на острови, є прямим втіленням втручання у справи Японії. Просто нагадаю, що використання стереотипних образів у пропаганді є стандартною практикою. Однак з розвитком мультиплікації це стало особливо важливим: показати «гідного» героя з ворожої країни незграбним та карикатурним виглядало вдалим рішенням. Але саме ”Момотаро — морський орел” став найзначнішим пропагандистським мультфільмом того часу. На відміну від інших подібних робіт, його хронометраж складає 36 хвилин (тобто практично повнометражний фільм). Він хоч і ґрунтується на реальних подіях, але не переказує їх за 2–10 хвилин, а подає з цікавістю для глядача, додаючи кумедні моменти та підкреслюючи ідеали свого боку. Крім того, він був випущений у переломний для Японії час та інші невеликі умовності. До речі, цікавою деталлю буде відзначити, що цей фільм теж використав стереотипні образи, а саме образ Блуто, головного ворога Попая, який виступив тут головним п'яницею.

Блуто зриває смужки та зірку з прапора щоб здатися.

Пропаганда коаліції не спить!

Вочевидь, що стереотипна пропаганда союзників та СРСР також була нерідким явищем, її головною відмінністю була націленість насамперед на Гітлера і Рейх, а Італія, Японія та інші займали другорядне місце. Так, можна згадати чимало картин, чи то "Ducktators" про трьох качок диктаторів від Warner Bros чи "Кіно-цирк" від Союзмультфільму з висміюванням амбіцій Гітлера та його ідіотизму. І все ж таки, можливо виділити кілька інших робіт, наприклад "Tokio Jokio" яка зображує японців як незграбних та безвідповідальних людей. Але окремо хочу відзначити мою улюблену роботу, "Обличчя Фюрера." Вона присвячена стандартному дню робочого Третього рейху: щодня він має вставати у певний час, демонструвати ідеальний стан і беззаперечно підкорятися наказам, не відволікаючись від роботи. Побачивши обличчя фюрера він повинен автоматично віддавати нацистське вітання, не маючи при цьому власної думки. Все це подається через сатиричні пісні та відповідну атмосферу. У фіналі з'ясовується, що все, що відбувалося, було лише кошмарним сном, і Дональд Дак прокидається у себе на батьківщині — у США. Робота досить схожа на Момотаро в деяких моментах, як показ ворогів повними ідіотами тощо. Але якщо Момотаро показував героїзм своїх солдатів, то Дональд показав страждання простої людини в Рейху, тим самим давши зрозуміти, що в першу чергу вони не мають вибору, окрім як підкорятися своїй країні, інакше їх чекає покарання. По суті, в цьому і полягає головна відмінність пропаганди союзників від японської: перші в основному висміювали уряди супротивників, водночас показуючи, чому їхні народи підтримують війну, тоді як Японія просто зображувала всіх громадян країн-союзників демонами. Але як вірно помічала одна людина на ішному сайті:

Анімація на кшталт інших агітаційних робіт на той час, як у Азії, і Заході. У кожного свої праві, а вороги неправі. У американців Гітлер поганий, у Німеччини англійці та їхні союзники погані. А в результаті це всього лише переділ світу, виконаний руками населення, яке нічого не розуміє.

Кожна пропаганда чимось зменшує свої проблеми та збільшує свій героїзм, і аналогічно навпаки з ворогом.

Недоречна пафосна цитата Великої Людини, яка напевно додасть будь-якій рецензії/статті +20 до об'єктивності. Випадкова людина з іншого сайту в рецензії на “Мистецтво Меча Онлайн”

Що ж, "Момотаро - морський орел" - це цікава картина, вона залишила свій слід в історії і є важливою частиною мілітаристської Японії, вона не схожа на стандартну мультиплікаційну пропаганду союзників і дає поглянути на подачу інформації з іншого боку. Звичайно, її не можна рекомендувати звичайному глядачеві – вона його просто не зацікавить. Але тим, хто вивчає пропаганду та японський мілітаризм, вона буде дуже цікавою. Успіх цієї пропаганди так здивував міністерство флоту Японії, що пізніше буде випущено продовження "Момотаро - моряк від бога", яке стане останнім представником пропаганди Японії і яке також вкладе великий внесок у її історію. Насправді про мультиплікаційну пропаганду можна написати ще одну окрему статтю (що взяла б огляд всієї іншої пропаганди 1920-1940-х років), сьогодні просто хотілося розповісти про одного з найкращих її представників. І пам'ятайте, не ведіть у пропаганди на поводі, за 100 років вона стала в рази масштабнішою та небезпечнішою, і тепер знайти правду у світі набагато складніше.