Огляд Jinrui wa Suitai Shimashita / Огляди / Hikka

Humanity Has Declined(Людство Занепало) — Сатирична розповідь з постапокаліпсису

Передмова: Як давно та скільки разів вас дурили? Не обманювали, а саме дурили, без злого наміру та чисто заради веселощів. Певне, кількість разів варіюється між нулем та одним, а час — ще десь у самому дитинстві. Можливо ви навіть й не згадаєте чогось подібного. Ось щось таке відчуття позитивно надуреного у мене й виникло із Humanity Has Declined.

Тричі...

(усі посилання клікабельні та безпечні)

Синопсис: Нині я постараюсь розповісти про таку собі, не побоюсь цього слова, казку.

Так, казку, дії якої відбуваються у постапокаліпсисі, передумовою котрого стало те, що люди просто відмовились народжувати інших людей та продовжувати свій рід. Це призвело до значного (ЗНАЧНОГО) зменшення популяції, в результаті якого урбаністика занедбалась до стану неповернення, а людська цивілізація опинилась на межі зникнення.

Так, казку, де у момент найбільшої потреби з'являються герої, щоправда, не такими як ми звикли їх уявляти. Нова раса людей, нові люди, нове людство, а точніше “феї”, як їх називає старий вид людей.

Так, феї, які можуть зробити все що завгодно (ВСЕ), їм лише для цього потрібно трішки мотивації, солодощі, або і те й інше. Вони будуть займатись усім та одразу, допоки це весело, але як тільки діло дійде до відповідальності... За тими феями лише загуде й шукай у полі вітру. Нове — не нове, а все ще людство.

Головна героїня — Ваташі (що дослівно перекладається з японської як "Я", автор оригінальної новели вирішив не давати їй імені) за професією Медіатор, себто людина, що налагоджує контакт з феями (що зробити досить таки легко, але з певними наслідками), досліджує їх разом зі своїм дідусем, а також допомагає виживати залишкам людям, мотивуючи фей солоденьким, аби ті створили хоч щось. Але солодке не є нагальним у виживанні цілого виду, тому воно має властивість закінчуватись досить швидко.

І саме у цей момент у гру вступають феї, лише аби допомогти старому виду людей робити для них солодощі далі.

З втручанням фей починають відбуватись дивні речі.

Посеред поля з'являється дивна велетенська фабрика, що масово виготовляє синтетичні продукти, аби хоч якось задовольнити нагальні потреби людей.

Або ж головна героїня втрапить до часового парадокса, де її численні копії існуватимуть, аби лише готувати солодощі для фей.

Або ж зникне цілий острів з невідомих причин

Або ж у межах трьох днів з'явиться та скінчиться ціла нова цивілізація.

Або ж, або ж, або ж, або ж...

Або ж переплутається абсолютно весь хронологічний порядок епізодів. Хоча я упевнений, що це не справа рук фей, а всього лиш особливий задум автора.(Правда ж?)

Навіть попри те, що хронологічний порядок епізодів виглядає якось так: 11 > 12 > 10 > 7 > 8 > 9 > 5 > 6 > 1 > 2 > 3 > 4; рекомендується слідувати чітко з 1 до 12, й це аж ніяк не повпливає на загальне враження від семи маленьких (та не дуже) історій протягом усіх епізодів. (Все ще у мільйон разів легше, ніж розібратись в Циклах Моноґатарі...)

Адже основний фокус у розповіді не спрямований на глобальний сюжет, а більше на саму Ваташі, медіатора, як вона контактує з феями, людьми, світом та нісенітницею. І оскільки вона є не просто фанатом, а справжнім поціновувачем жорсткого, лаконічного, саркастичного та іронічного гумору — її вдалі(не завжди) репризи та афоризми переслідуватимуть нас протягом усього аніме.

Навіть коли гумор трохи просідає за якістю — ситуацію рятує цікава побудова світу та інші, не менш якісні, персонажі. Та феї. Звісно, куди ж без них. Вони ж повсюди та ніде одночасно. Головне запам'ятайте, ніколи не беріть бананів у незнайомців, адже вони можуть бути лише у бета-версії...

На цьому й закінчується наш огляд неймовірно цікавого й захопливого аніме! Зустрінемось у новій паралельній часовій лінії!

Так, стоп-стоп-стоп-стоп.

Ви відчуваєте щось під ногами... Воно слизьке та пахне як кліше. Ви ловите момент як падаєте униз. Й перебуваючи у повітрі, вас цікавлять лише три запитання:

Що це за постапокаліпсис такий барвистий?
У чому ж полягає сатиричність цієї розповіді?
До чого тут казка взагалі?

Усі ці питання підводять до одного основного:

А де ж мене надурили?

Та ще й тричі...

Постапокаліптична розповідь.

Перше, що мене зацікавило у синопсисі цього шоу — це декілька речень про постапокаліпсис, і я, вимолений та пещений такими суворими, постапокаліптичними та дистопічними аніме як Ergo Proxy, Trigun, Shinsekai yori або TTGL, відверто зрадів, очікуючи нарешті отримати щось схоже по відчуттях. Але... Усе зіпсували цукрові феї? Але... Чи схоже зображення вище на щось суворе та дистопічне? Чи додають герої якогось відчуття скрути? Про фей взагалі мовчу. Отож-бо.

Мене надурили. Нічого темного та гнітючого, чого очікуєш від постапокаліпсису. Проте я отримав дещо більше. Можливо навіть те, чого мені бажалось сильніше аніж постапокаліптичного шоу:

Абсурдно-сатиричне оповідання.

Як фанат стратегічних ігор, запевняю, що будувати цілі цивілізації — це неймовірно весело. Те ж саме відчувають феї. А що відбувається з феями коли їм весело? Вони розмножуються. У геометричній прогресії. Тому для них побудувати цілу імперію за декілька днів та зруйнувати її своїми ж руками за ще коротший час — взагалі не проблема. Єдине що їм потрібно — це мотивація, наприклад несправжня королева... Або ж отримання власних імен, яких у них взагалі ніколи не було... І усе це відчувається таким знайомим, наче десь уже таке бачив, але ж це фікція... Вірно?

Але ось знову відчуття ніби щось не так. Ну не можуть усі ці милі феї бути злими геніями, що з тіней маніпулюють старим людством та насміхаються над ними їдючою сатирою. Навіть головна героїня, зі своїм темним відчуттям гумору, схожа лише на невинного магістра з філології на останньому курсі, яка сумними вечорами в компанії Львівського різдвяного надихалась Даґом Стенхоупом. Виходить знову? Знову мене надурили.

Чарівна сучасна казка.

Я ж не дам себе далі дурити? Ось вона, істина та правда, що приховувало у собі це аніме. Казка про милих фей, що несвідомо роблять життя головної героїні та усіх навкруги краще, світліше, веселіше та цікавіше (Навіть описувався цілий трактат про пряме відношення рівня твого везіння до кількості фей, що ти зустрів у цей день). Виконати твоє бажання не стане для них проблемою, лише пригости їх щасливим білим порошком. Навіть англійський переклад слова "казка" звучатиме як "fairytale" — дослівно "історія про фей".

І кінець. Кінець історії як у справжньої казки. Чарівний.

Це все звучить гарно та красиво, але...

Але тут я вас ловлю за руку під час вашого уже тривалого падіння й промовляю що —

Я вас надурив.

Це аніме і не постапокаліптична історія, і не сатирична розповідь, і навіть не казка...

Humanity Has Declined — це справжній шедевр. Витвір мистецтва, якщо дозволите. Де абсолютно кожен, за сім маленьких історій у дванадцяти епізодах, знайде для себе щось особливе, тепле та таке близьке.

Для мене чимось таким теплим та близьким опинилась саме чарівна казка, що зігріла мене через 10 років після першого перегляду, коли я ще не міг зрозуміти, що саме мені потрібно.

Абсолютно та стовідсотково рекомендовано до перегляду будь-кому спраглому до чогось неординарного та оригінального.