Огляд на мангу "Навсікая з Долини Вітрів / Kaze no Tani no Nausicaä / Nausicaä of the Valley of the Wind" з ціллю хоча б поверхнево продемонструвати наскільки масштабним був оригінал в порівнянні з аніме-адаптацією / Огляди / Hikka

«Я не знаю, якою зброєю вестиметься Третя Світова Війна, але Четверта - палицями і камінням» - Альберт Ейнштейн

Огляд на один з найвпливовіших творів за участю японських авторі і особисто для Хаяо Міядзакі. Історія про майбутнє, минуле та сьогодення людства при створенні якого змінювався й сам автор в контексті твору з тим, як відбуалися події в його житті. Твір трагедія людства в сетингу вельми жорстокого постапокаліпсісу в жанрі біопанк з мішаниною інших, не менше важливих жанрів представлених в творі, як пригоди, бойовик чи надприродне.

В свій час почав писати "відгук" на мангу з тієї причини, щоб показати хоча б поверхнево іншим наскільки оригінал більший в масштабах за аніме-адаптацію, що частково повторила долю манги "Акіра".

Короткий опис, щоправда аніме-адаптації і непогано це відображаєється в плані контрастів з того як починалося і чим закінчилося.

Маленька принцеса Навсікая живе у далекому майбутньому, в якому Землю вразила страшна екологічна катастрофа. Квітучі у минулому цивілізації перетворилися на попіл, а поверхню планети вкрило гігантське Море Гнилі, що випускає в атмосферу отруйні спори своїх рослин. Мешканці маленької оази - Долини Вітрів - протягом усього свого життя мають протистояти химерним комахоподібним володарям Моря Гнилі, щоб не припустити поширення шкідливої рослинності...

Принцеса Навсікая від дитинства живе у Долині Вітрів - одному з небагатьох царств, де досі збереглося добро. Вона володіє незвичайним даром - вміє знаходити спільну мову із тваринами, деревами, а головне, з жахливими гігантськими комахами, що населяють Море Гнилі. Безтурботне існування оази порушується, коли маленька країна стає пішаком у грі великих войовничих сусідів, що стинаються у боротьбі за залишки дорогоцінних природних ресурсів планети. І лише принцеса Навсікая матиме змогу врятувати світ, повернувши людям любов до життя.

<<<<<>>>>>

(З цього моменту вде йде початок самого “відгука”)

«Війна ніколи не змінюється»

Це все не раз спливало в голові, коли читав мангу. Залишилося жменька людей, але треба продовжувати один одного масово вбивати...

«Якби доісторична людина могла посміхатися, то історія людства пішла іншим шляхом» - Оскар Вайлд

Свого часу, якось спілкувався на тему Принцеси Азули і з кого її списали, було явно що з Аски Ленглі Сорью (Євангеліон), а саму Аску списали з іншого персонажа, персонажа даного твору. Саме цей аспект насамперед мене й зацікавив, а не реклама (=/) манги від імені аніме-адаптації. Відразу ж напишу - близько не думав, що манга настільки похмура, серйозна, впливова (на творчість Хаяо і Анно так точно. Цілком і на "Ерго Проксі") і в цілому якісна. Тому набралося 20-30 сторінок нотаток =/ Проте буду писати тільки про те, що в першу чергу особисто мені суто цікаво, багато моментів будуть побіжно без належної аргументації, тобто коротко. Тим паче від моменту прочитання пройшов мінімум тиждень, в якому було багато чого + читав близько місяця, через що утворилися банальні проблеми=/ Також не хочу витрачати на це весь час більше, ніж потрібно з деяких причин, на жаль. Але звісно можна було б куди краще оформити і куди більше наприклад прикріпити сторінок з манги чи залишити посилання. Це треба шукати і т.д., але початково в цьому й полягала ідея. Ще дещо треба переписувати, дописувати і зараз місцями зовсім інакше б написав, але маємо, що маємо + "відгуку" вже 2+ роки. Просто хочеться нарешті запостити хоча б щось з купи того, що колись було написано. Можливо з часом дороблю і відсалютую якщо так вийде. Є зараз у меня така технічна можливість, але все упирається в час і саму можливість, бо не знаю, що і як буде йнадалі.

"Хто входить тут, покинь усю надію Lasciate ogne speranza, voi ch’entrate"

Мальовка

У плані мальовки фантазія автора грала по повній програмі, що тут, що в аніме. В ній була серйозна деталізація графіки, різних деталей та фону. Режисура і постановка (сценарій і структура теж) тут на рівні, правда бували проблеми зі сканами. З іншого боку є ще один мінус. Іноді складно зрозуміти, що відбувається на екрані/фреймах, сумбур і дивні переходи. Хоча битва, хаос у них (не тільки, є ще проста паніка мас) поставлені добре. Є тактика, стратегія, складності управління величезною армією (і т.д.), різні нюанси, особливо щодо різних фактів із першої світової.

Передісторія, затравка, сетинг і не лише

«За кілька коротких століть індустріальна цивілізація поширилася із Західної частини Євразії на всю планету. Грабуючи природні багатства, забруднюючи повітря, знищуючи тварин та рослини. Це могутнє індустріальне суспільство досягло піку свого розвитку, попереду ж чекав лише занепад. Розгорілася страшна війна, названа «Сім Днів Вогню». Міста палали, викидаючи у повітря клуби отруйного диму, люди гинули мільйонами. В результаті, в результаті суспільні зв'язки були зруйновані, технології втрачені, більшість поверхні перетворилася на неживу пустелю. Індустріальна цивілізація так і не відновилася, і людство поринуло в довгу сутінкову епоху...»

Ось таке введення в цій історії і чесно очікувало тут побачити тони милого постапокаліпсису, яким було аніме. Насправді все виявилося дуже похмурим, приземленним, жорстким і вельми жорстоким в своїй концепції та контексті. Багато тут туги, розпачу та безнадії. Дещо прямо у дусі світу того ж Fallout, а часом куди гірше… Відразу ж кинулося в вічі кількість жертв у перепалках і манга часто не прощала наївність, легковажність та помилки (скільки загинуло вірних Кушані солдат, бо вона помилилася?). Також дуже показовий момент – Навсікая перша з 11 народжених дітей своїх батьків, хто зміг вижити ось у такому природному відборі.

Ну і по ходу оповідання, подорожі/пригодах Навскаї та інших по світу - поступово і інформативно буде розкриватися лор (світ однозначно +/- пропрацьований, на прикладі навіть ось таких дрібниць: екіпірування Наїзника Вітру - «Глава 7, сторінка 3»), що трапилося з технологіями, технологічними країнами, що стало приводом катастрофи/трагедії і т.д. Проте технологічний аспект і народи розкрити автор повністю не зміг, тому що манга не така довга, але величезна у своїй глибині, так би мовити.

«Я не знаю, якою зброєю вестиметься Третя Світова Війна, але Четверта - палицями і камінням» - Альберт Ейнштейн

Сама по собі манга жанру біопанк в антуражі дуже жорстокого постапокаліпсису з псионікою і в ній багато посилань на часи Першої Світової Війни, ті ж таки окопні війни або хімічні атаки. Тільки куди результативніші. Добре тут був показаний дефіцит всього чого тільки можна і страшне вимирання людської раси. По контексту нічим не поступається багато в чому знову таки серії Fallout (не тільки, АЛЕ). Тут же індустріальна цивілізація впала колись трапився апокаліпсис 1000 років тому (правда побіжно говорилося про міста-країни з розвиненими технологіями, звідки Асбель наприклад, але), тому з промисловістю все вкрай мізерно з усіма витікаючими. З іншого боку технології старої цивілізації (як те, на чому літала Навсікая та його цінність для світу постапокаліпсису, що пережив) якісь ще залишилися, ремонт літаків вони здатні здійснити. Загалом жорстокий сетинг, не думав до прочитання, що настільки жорстокий.

Варто тут коротко описати світ цієї картини окрім самого отруйного лісу з різноманітними монстрами (карта світу: «Том 3, Глава 26, сторінка 5»), тобто фракції які його населяють і протистоять одне одному. Основні:

Перша – це Імперія Торумекія. Імператором якої є непересічний і підступний Вай (прям Кайзер часів Першої Світової), батько Кушани та двох її підступних карикатурних пухких братів. Якщо коротко, то в цій фракції крім жорстокої війни з Імперією Дороків, постійно плетуться інтриги і йдуть криваві міжусобиці за престол. Також у їхньому васалітеті знаходяться важливі фракції як Долина Вітрів та (не факт) Піджитей.
Друга. Імперія Дороків зі столицею Шува. Клерикальна фракція якої править умовно Імператор Намуліс, а на ділі його брат Міралука, який укоренив релігійне управління імперією, коли старший брат через деякі причини відійшов від влади багато років тому і зайнявся лише своїм тілом (тут була тематика трансгуманізму) =/ Ця фракція нічим не гидувала у війні, від виготовлення та використання біологічної зброї масового знищення (яка за іронією їх практично і знищила) до крадіжки Божественного Воїна та бажання його використовувати у знищенні своїх ворогів/противників. Варто відзначити ще одну дуже важливу деталь. У столиці цієї фракції, Шува знаходиться загадковий Господар Підземелля, який створював різних істот на типаж гідри та призначає Короля Людей/Імператора Дороків. Саме вони затіяли всі ці маніпуляції з людством, природою, створенням Ому, порятунком планети та зміною циклів так би мовити. Це все буде схоже на історію, яку повторять наприклад у «Ерго Проксі» (а до того трохи в "Blue Gender"), коли справжнє людство повернеться на планету, попередньо очистивши планету від тих, хто її відновлював після катастрофи. Якщо образно. Тут остаточне розкриття лора всієї картини – «глава 56, сторінки з 17 по 23», до того вся суть розкриття лора була «главі 53, сторінки 3-10». Коротко це описати ніяк не вдасться. Намагався тоді і все видалив
Третя, Піджитей. Невелике індустріальне місто-держава, яке було васалом Торумекії (вже не впевнений, не пам'ятаю, можливо Кушана їх завоювала зі своєю армією, треба було перечитувати та уточнювати), звідки родом був Асбель та його сестра Ластелль. Історія багато в чому бере початок саме з цього міста, з якого Кушана хотіла вивести Божественного Воїна з Ефтала і використовувати його у своїх цілях боротьби за престол і не тільки. Потім його вкрадуть Дороки собі до столиці, а потім він потрапить до Навсікаї.
Четверта. Долина Вітрів. Батьківщина головної героїні Навсікаї, де править її мудрий батько, король або князь Джил і також є васалом Торумекії. Остаточно сюжет закручується саме у цій локації, де розбивається корабель Піджитея з Ластелль на борту. Вона передає знання (вірніше попередження про небезпеку), механізм управління та відродження Божественного Воїна – Навсікаї. Після цього прилітає Кушана і досягнувши якихось попередніх домовленостей – забирає під своє крило Навсікаю та воїнів її народу.
Эфтал. Королівство яке загинуло сотні років до початку основного сюжету цієї картини. Саме відтіля той Титан-невинність. Чимало людей, що вижили сформували народ вормхандлерів, а еліта пішла в Ліс та стали Лісовими Мешканцями.

Менші фракції, але не менш значущі:

_ Лісові мешканці. Вони можуть спілкуватися без слів і на відстані за допомогою псионіки, як Навсікая (до речі, не було показано, як вона навчилася цьому, можливо вони були в неї відразу, ще до початку сюжету). Сельм, який звідси родом йнадалі сильно допомагатиме Навсікаї із серйозним впливом на сюжет. Сам народ остаточно не розкритий. _ Вормхандлери. Якщо коротко - це вбивці, мародери і бродяги цього всесвіту, які також професійно взаємодіють у різних цілях (шпигунство, розвідка) зі своїми черв'яками. Також хотілося більш виразного їх розкриття, а не побіжно. _ Ому. Вони мають колективний розум і мислення ("Всі як один та всі за одного"). Їх створили, як і ліс, щоб очистили забруднений світ. У сюжеті через помилку та маніпуляції з вірусом Дороків, своїм Дайкайсе (котрий так боялася Навсікая та її народ) - жертвують собою нівелюючи цю проблему.

Атмосфера

Починалося все з початку «Саги про Рейневана Trylogia Husycka»: "Починається ця історія мило і приємно, туманно і чуттєво, радісно і зворушливо. Але нехай це вас, любі панове, не обманює... нехай не обманює"

Далі ж… писав у сетингу що було. Атмосфери у манзі більш ніж вистачає, але чи витримана вона? Питання. Просто часом викликали дисонанс деякі неправдоподібні, милі і наївні моменти серед занепаду у всіх сенсах, оскільки історія насправді жахлива у своїй глибині. Є такі моменти наприклад: Міло йде, розмовляють, як тільки змінюється атмосфера, все стає куди суворішим. Чого варта сутичка Навсікаї з гвардією Кушани, коли перша несподівано вбила гвардійця. Можливо, Хаяо Міядзакі просто показав, наскільки люди вже звиклись з таким життям і своєю долею на планеті ("Людина звикає до будь-якої культури, навіть найжорстокішої і починає з часом відчувати від цього задоволення" - Ніцше, не дослівно). Також правду писали ті, що Хаяо може показати справжній жах чи жорстокість із домішкою чогось, тієї ж психології, інстинктивного страху тощо.

Сюжет

Відразу ж мінуси: багато сюжетної броні (особливо в Навсікаї), тропів та умовностей. Іноді персонажі силою ноги пробивають латні обладунки або однією рукою утримують когось у таких же обладунках над урвищем... Круто чо. Ще місцями в серйозних і гострих моментах починає коїться будь-яка дичина... часом роялі=/ Дивний твір, та й на наш час із цим ситуація краще не стала, неприємно=/ Хоча насправді вже давно перестав звертати на таке увагу, якщо не надто все запущено. Немає сенсу на таких моментах псувати свої враження, винятки правда, звичайно ж трапляються, на жаль=/

В іншому чого тільки вартий сюжет (у нього хороша конструкція так би мовити) зі своєю подачею. На середині манги, не міг припустити, як це все справа закінчиться. Інтерес і інтрига була на належному рівні і не раз здивував наприклад Імператор Дороків - Намуліс (очікував чергового правителя, що поїхав з жадобою влади, сили і т.д. Мабуть забув на той момент, що Хаяо добре прописував усіх персонажів, від позитивних до негативних, якими б вони не були) своїми вчинками із закономірним ефектом, тому інтрига з особистістю Господаря Підземелля - тільки зростала і в принципі не підкачала.

– Теми? Контекст? Сенси? І деякі прості моменти

(Дещо буде post scriptum, там куди краще написано, ніж написав би сам, тому далі толком повторюватися не буду. Ото що деякі теми, мораль навіть зараз свіжий мають вигляд і чомусь не експлуатуються =/ Щоправда таке зараз багато де в старих можна зустріти, а нові стали банальним конвеєром, часто з пустого в порожнє)

Добре було показано криваву і підступну боротьбу в імператорській сім'ї за трон (перевороти, їх планування) з усіма подіями і наслідками, що випливають у підсумку. Та й загалом зустріти тут таку політику… Велика несподіванка=/ Деякі моменти навіть висловлювання Нікколо Макіавеллі нагадували про політику, інтриги та інше. Один раз і зовсім, дуже сильно цитату нагадала чи сама інтерпретація її була: «Ти можеш розпочати війну за своїм бажанням, але вона ніколи не закінчиться з твоєї волі»
Була філософія від імені Навсікаї, є люди брудом чи ні.
Як легко піти з чийогось приводу, розпочати війну і як це все складно закінчити.
"Граючи з самим життям і з Ому ми розгніваємо ліс і прискоримо знищення людства" - Зрозуміло, що ця одна з тем, але ... у продовженні, все куди глибше (в аніме було – не треба шкодити природі, бо буде погано), у контексті не грайся з життям і не будуй із себе пуп землі, а то й Бога, інакше не зможеш утримати контроль над ситуацією (Вірус жерців Дороків як приклад і згадав на цьому моменті серію ігор «Total War», як там можна було також з чумою грати, поки все з-під контролю не виходило =/), а ціна буде - багато життів, знищені міста, цілі країни і т.д. Самі ж люди взагалі можуть перестати бути собою, як Імператор Дороків і не тільки. – Тема релігії подана відмінно: «3 том, 26 розділ, сторінка 16»
7 днів вогню ... теж Антитворіння? Можливо з найперших у японців в цілому, хоча ще були наприклад старі "Гріхи Кяшана" і може не тільки. "Девілмен" теж вже на той момент був.
Згадувалося багато чого від Римлян... «Хліба та видовищ», «Голос Народу, Глас Божий» та «Розділяй і Володарюй». Цікаво, в останньому моменті автор від імені Навсікаї просуває іншу мораль, протилежну – всі рівні, однакові тощо. Наївно, звичайно. Взагалі парадоксальний твір, з одного боку мило і добре (бідний антураж з цим дитячим лепетом), з іншого лютий постапок і Трагедія Людства =/ Міядзакі і все тут.
Плата за вчинки, тернистіший, складніший шлях, замість легкого... скільки всього згадалося, індикатор - людяність: «Глава 43, сторінка 7»

І т.д. Далі продовжувати не буду, найголовніше внизу post scriptum

Тестова складова.

Напрочуд пристойно придатної, у справі та без води інформативної текстової складової (на чималу книгу подекуди тягне). Діалогів та різних пояснень вистачає, якими і не пахло в аніме, якщо правильно пам'ятаю. Сама ситуація нагадує ту, з манги «The Ghost in the Shell (1989) Koukaku Kidoutai: The Ghost in the Shell» та «Край самоцвітів (2012) Houseki no Kuni». Єдиний мінус деяких діалогів та іншого – пафос (є ще гра на емоціях, що надто частий гість, на жаль. Награна смерть Лорда Юми і не тільки, як приклад + там ще й гротеск своєрідний був=/), поменше б його=/ А так хороших випадів, цитат вистачало, але без можливості їх записати (надто багато там тексту). Єдине, що зміг: «Мало різниці між заручником пристрасті та рабом ненависті». Решта лише посилання на розділи та сторінки.

Персонажі.

Персонажів багато, майже всі хороші (на наш час!), практично всі вони розкриті з різних сторін, є розвиток й деградація. Майже всі так чи інакше зайшли, кожен на своєму місці та їм співпереживаєш місцями і вони викликають різний спектр емоцій. Найбільше (і топ) Навсікая, якою лише згодом перейнявся і Кушана, яка не стояла на місці, а постійно вчилася, змінювалася, розвивалася під вантажем різноманітних подій. Нечасто зустрічаєш персонажів з таким масштабним розвитком, що повністю змінив їх переконання на протилежні.

Навсікая харизматична, добра, відважна і відчайдушна, часом кидається в гущавину подій з головою, не думаючи про наслідки. Вміє дуже добре літати на планері та вправна мечниця. Має різні надприродні здібності, телепатія/псионіка, чує голоси "звірів" і т.д. Також вона напевно перевершила свого вчителя, ця месія (яку людство на той момент не заслужила. Чомусь "Непорочна Марія" її нагадує) та сью. Але незважаючи на це, згодом почав їй перейматися, її розвитку та переосмислення, як раніше це було з Кушаною. «Том 1, розділ 13, сторінка 16-17». Там цякаве, звідкіля брався образ Навсікаї.
Валькірія Кушана класна і гарна. Розумна, віртуозна, харизматична, прониклива, підступна, жорстка, часом жорстока і прагматична, а місцями розуміюча, раціональна і навіть дбайлива (до своїх солдатів, за яких відповідає), викликає повагу. Причому намагається на ситуацію під різними кутами дивитися, вміє широко мислити.
Куротава теж непоганий… хитрий пес чи лис, практичний та обережний + гумор, підступність та приземленість. Не знатного роду, тому не сильно просунувся по кар'єрі цей віртуоз, але завжди з усього брав максимум. Теж вміє літати на планері.
Майстер Навсікаї Лорд Юпа теж подобався під час історії, рішучий і головастий чєл. Ось що означає розкриття персонажів, а не одна тривіальщина.
Деякі жерці (Чарука і начебто Мані) були непогані, здивували і нагадували розкриттям одну провидицю чи хтось вона була з манги «Акіра».
Батько Кушани Імператор Вай, що загинув захищаючи своїм тілом Навсікаю... Не простий, давав навіть людям не знатного походження трохи просуватися по кар'єрі і любив воювати з "монархами". Шкода, його було мало, хоч і у багатьох на вустах, що додавало йому колориту. Його реакція на Навсікаю та її дії під кінець, де з нею сталися кардинальні зміни - більш ніж промовиста: "Ти мені подобаєшся, дівчинко! Ти суміш руйнування та милосердя! Як шкода, що я не зустрів тебе раніше!" (зате твоя донечка зустріла:З)
Імператор Намуліс своїми промовами, нагадав мені цитату Себастьяна ЛаКруа з "Vampire: The Masquerade — Bloodlines": «Парадокс лідерства в тому, що незалежно від того, що ти робиш, за твоєю спиною будуть товпитися сотні переконаних у тому, що їхнє рішення було б здоровішим, і що твоє рішення – лише побічний ефект від навмання пущеної стріли.» Здивував він, якщо чесно, чекав від нього безглуздих мвахаха і таких самих дій, а отримав розчарованим у всьому (дурні люди/селяни як приклад) гарного/хорошого правителя, що передав кермо влади світом/Імперією Дороків та його народом – Навсікаї. А глибина його слів неодноразово буде підтверджуватись на прикладі: «глава 50, сторінка 2» або «глава 49, сторінка 8». А ось з чого все почалося «45 розділ, сторінка 5» і до цього була побіжно розказана його історія.
Божественний Воїн, Титан, Суддя Ома (слово означає невинність) був хорший… За весь той час що був присутній, встиг запам'ятатися парочкою яскравих моментів. Сумна його доля, як і Хранителя Підземелля… Нове покоління не захотіло вчитися на помилках і знаннях старшого (привіт від Гегеля), все як завжди =/ Правда невідомо, що в даному випадку краще.
Господар Саду зберігає таємниці та речі до апокаліптичних часів, які хоче (така у нього місія, він теж своєрідна гідра) передати до наступного світу. Саме в його саду розкривається жорстока правда, яка згодом вплине на Навсікаю і подальші події, що позначилися на фіналі. Вся суть розкриття лора була у «главі 53, сторінки 3-10». Коротко це описати теж не вийде, занадто великий обсяг в манзі, смисловий теж.
Єдине хто по своєму розчарував - це Асбель, і не романтичною лінією (шиппери серйозно? У такому творі з масовим мором всього живого про таке думати?), а тим, що в сюжеті його було зовсім мало... Залишився ж він із Кетчею (Навсікая з Сельмом). Її теж було не дуже багато… Хоча вони обидва виглядали органічно в оповіданні.

– Вплив?

Вплив твір справив чималий, можливо на Захід теж є і запозичення (буквально днями мені писали, що можливо ми не правильно розуміємо японців і китайців, які таким чином більше – віддають шану попереднім авторам. Культура та її приналежності, які призводили до неймовірних непорозумінь та наслідків). Чомусь тут «Дюна» та «Хребти Божевілля» Лавкрафта згадуються… останній ще при «Ерго Проксі» згадував, можливо, не дарма. Йдеться про розвиток людства, до катастрофи. Там були старці, які створили Шогготів, які тих винищили. Якщо по суті:

Як розумію вся творчість Хаяо Міядзакі буде пов'язана надалі з цим твором. Чого буде варта часта турбота про природу, якщо будеш їй шкодити, то отримаєш якесь чудовисько з «Віднесені привидами (2001) Sen to Chihiro no Kamikakushi». Крім цього буде схожим сюжет, цілі ситуації, сцени, структура, напрацювання, плани, мальовка, дизайн, істоти (Нест тут – Якул там), мехи нагадують їх в Лапуті («Арканум» явно щось собі брав на озброєння теж з Лапути. Хоча, можливо жанр стимпанк це все і так щось чимось об'єднує. Не знаю) тощо. Коротше цей загальний стиль продовжуватиметься копіюватися у Хаяо надалі на постійній основі… Чого коштували моменти з годівлею, як це роблять птахи - дітей від імені Навсікаї, в «Принцесі Мононоке» такі маніпуляції Сан по відношенню до Асітакі робила. Також вона ротом і кров відкачувала. Ну і як Навсікая в "30 розділі, сторінка 4" умовляла Ому, як це робив Аситака, а потім і Сан з духами-кабанами, які перетворювалися на демонів.
Вплив на Євангеліон. Анно брав участь в даному проекті, тому однозначно набрав чимало:

Аску з її лялькою і проблемами з матір'ю явно спишуть із Кушани. Єдине, якщо правильно пам'ятаю, саме Анно додасть кінченим цундере передісторію, що обгрунтовуватиме/виправдовуватиме їхню поведінку=/
Ядро гідр тут, там меха. Вид меха/Єв без броні, тут Божественний Воїн який обростав плоттю, так би мовити. LCL ("Сироватка наповнює її легені. Забезпечуючи киснем без дихання"), "Виживе той, у кому є воля до життя" - "Кінець Євенгеліону" + Навсікая (образно) теж у меха побуває.

"Клеймор" теж собі щось узяв і не тільки із серії книг «Відьмак»… Чого вартий монстр Рафаелли та Люсіелли.
З Атакою Титанів схожа ситуація… хоча автор чимало взяв ще з «Клеймора» (основний концепт та устрій світу) та «Розаріо + Вампір» (манга).
Про авторів «Ерго Проксі» багато можна писати і не раз вже це робив і як багато вже промовляли в купі відео, але в даному ключі (+ у Fallout теж схожі моменти були, чи збіги – хз. Навіть без цього вплив більш ніж):

Інкубатор?
"Глава 53, сторінка 8". Тут без слів, 4 фрейм чого лише вартий.
Кінцівка буде схожа на «57 розділ сторінка 5» (Купол в кінці приблизно також впав).
"Глава 53, сторінка 5". Приблизно така ж тема була (деякі печерні люди без отрути в повітрі за межами печери жити не могли), та й в іграх серії Fallout, другої частини про подібні мутації теж йшлося... чому Анклав (справжнє людство, як у "Ерго Проксі") хотів вичистити усіх мутантів...=\ Дивно, у цих творах підозріло багато збігів чи було якесь одне джерело, яким надихалися... Хто знає?

Автори серії Західних мультфільмів «Аватар» теж подібним страждали… Гібриди звірів, звірятко Навсікаї, яке лемура Момо нагадувала, літають на планерах як народ Аанга, "любов" до індіанців з їх культурою (в "КсамД: Втрачені спогади (2008) Bounen no Xamdou" ледве не штурм Теночтітлана автори хотіли показати + культурні ознаки та архітектура схожі) і… найголовніше Азулу, яку явно списали з Кушани та Аски з елементами Ebosi Gozen (доросла версія). Причому можливо й ім'я Азулі взяли з цього твору, так як на санскриті її звати "Асура", тут же варто глянути «Том 4, Розділ 50, Сторінка 12»
Воїни гідри, поводилися як гірські чи печерні тролі у «Володар Перстнів»=/ Звичайно, далеко не факт, може просто збігом, але не один помітив
"Глава 50, сторінка 22". Це був не перший момент (їх було більше 3), де зустрічається схожий момент із «Темним Лицарем The Dark Knight», тут Джокер Хіта Леджера… А якщо врахувати, що Нолан "дещо" брав з "Паприка" у свій "Початок", то з'являються невиразні сумніви та очевидні підозри.
"Вормхандлери" - космічні бомжі... Тобто, можливо, щось і солянка "Warhammer 40000" собі взяла, як автори можливо брали з творчості, репертуару Мацумото Лейджі. Чого тут тільки літаючі-банки коштували і принцип їхньої роботи (хто в темі, той зрозуміє)
В Ass Effect 3 в додатку/DLC «Левіафан Діса», Левіафан приблизно також із Шепардом говорив засобом думок... тут правда псионіка. «Глава 56, сторінка 17», а на «18-ій» - маяки протеан в Ass Effect носили той же характер, що і задум цих «старців»=/ Не стверджуватиму, даний момент швидше за все висмоктав з пальця, але збігів і справді багато + це те, що тільки сам знаю, бачив і ще не забулося.

Цього достатньо і більше не записував. Проте - це точно один із найвпливовіших творів, з якими вже ознайомився чи знаю з чуток. Тут оффтоп розводити на цю тему не буду і в будь якому випадку: "Так Цікавіше!" Нехай дещо має вигляд чистої конспірології, що часто перестає такою бути коли читається сюжет через ось такі моменти.

Ставлення до аніме-адаптації після прочитання манги

М'яко сказати – немає слів. В черговий раз впхнули невпіхуємое в аніме і зробили зовсім ... нічого =/ В аніме можливо було 5% від усього сетингу з манги, чого варті масштаби, персонажі, контекст який закладений цим же автором в оригінал! Хоча мені аніме і так не дуже подобалося, але зараз вже пройло роки 4 з моменту перегляду і так як сприйняття давно змінилолся, можливо якось треба буде передивитися, хоча результат може бути будь яким після такої у всьому насчитеної манги. Також є розуміння, що він хотів (напевно) таким чином прорекламувати мангу та подивитися як в динаміці буде виглядати його непересічний твір (Деякі далекі відлуння глибини манги там теж зустрічалися), але результат на контрасті =/ Навіть починати або продовжувати не хочеться, в аніме місцями / періодично реально починаю розчаровуватися, коли багато манги і ранобе (не всі, як приклад - "Непорочна Марія") - відкриваються з іншого боку. Шкода, що читати немає коли і не було на чому.

Фінал історії

Трошки було стрьомно від того, як усе закінчиться (досвід), очікування були… чергового дна. Проте фінал здивував (як і весь твір) і був кульмінацією всього пройденого шляху зміни персонажів, їхнього внутрішнього світу, ідеалів тощо. Чого тут варті Наусіка з Кушаною крім інших (вони залишилися друзями, коли в аніме ворогами, наскільки пам'ятаю). Перша перестала бути тупою і сліпою ідеалісткою ("кумедно" скільки на мене ліберахи в свій час лайна вилили в коментарях, бо писав, що до переосмислення позиція Навсікаї була слабка, наївна та нежиттєздатна в таких реаліях), прийняла світ, яким він є, що життя – це темрява, через яку пробивається світло «глава 56, сторінка 23» + про що їй і говорив Намуліс. Цякаво, але з Віві в однойменному аніме, приблизно те саме станеться. Друга, Кушана пройшла своєрідний (?) катарсис. А те, що Хаяо в кінці лише парою рядків відбувся («Ми вирушаємо в дорогу. Якби важко це не було… Ми повинні жити») побіжно про майбутнє – це по своєму навіть непогано, бо чого вже тільки не було, коли хороше робили тільки (?) гірше =/ Тут:

«Багато чого залишилося нерозказаним. Але давайте закінчимо нашу історію тут. Навсікая залишилася в землях Дороків і мешкала з Дороками. Одна хроніка розповідає, що вона не поверталася до Долині Вітрів, доки не виріс Чікуку. Але інша легенда стверджує, що вона врешті-решт пішла з людиною лісу Сільфом. Історія пам'ятає Кушану як ту, що відродила Торукмекію, але до кінця днів залишалася регентом. Категорично відмовляючись прийняти трон. З тих пір Торукмекія залишається країною без короля.»

Оцінка.

Дуже зайшло, справді придатна, класна штука, але специфічні та дивні за підсумками враження після прочитання та іноді були трабли із зануренням. Багато чого дізнався із цієї манги тощо. Не хочу писати більше за необхідне, оцінка максимальна. Ця манга як ніяка інша – її заслужила + таких у мене в активі зараз лише 6 та 3 ще періодично читаю. Хоча придатних дев'яток вистачає і з чимось ще теж вельми придатним не ознайомився.

Чомусь наприкінці так і хочеться написати: Читав про майбутнє, минуле та сьогодення людства. "Кінець війни побачать лише мертві"

Ps Не так написав, як хотів/планував, наступив на ті ж граблі, що і з мангою «Розаріо + Вампір», через що великі трабли на самому початку йдуть. Не можна залишати подібні замітки і т.д. = / Але на жаль, ніяк інакше писати вже не виходить і краще не буде.

pss Для тих, хто хоче порівняти аніме та мангу.

"Аніме - це позитивна витяжка з питання про жіночі права і екологію, уникнення антропоцентризму. Його екранізували, коли режисер ще не домалював мангу, над якою працював 12 років. За ці роки світогляд змінився, він пережив смерть матері і складну екологічну та економічну кризу 90-тих. Бачив, як людство йде до катастрофи.

Головною ідеєю проголошується "життя - це світло, що сяє у темряві". Робота складна для критиків, тому що вперше режисер відкривається як втомлений і депресивний. Мангу називають романом про дорослішання, подорож у зрілість, а Навсікаяє шаманом, якому доводиться занурюватися в темряву, щоб повернутися до світла, пожертвувати тисячами життів, щоб врятувати світ. Її звинувачують у нігілізмі та геноциді.

Сам Міядзакі відгукувався, що його "гра в Бога провалилася". Навсікая- його одкровення, а в аніме ще й відлуння його матері. В манзі ж вона перетворилася з месії на "хаос руйнування та милосердя", вона похмура ("повсюди смерть, куди б я не йшла, насильство та дитячі трупи") і далека від образу в аніме.

Думка манги "ми мусимо жити". Від Міядзакі звучить дуже сумно, але ця ідея у всіх його роботах - в "Принцесі Мононоке" зі слоганом Ікіро! (Живи!), і "Здійнявся вітер, значить, треба жити!"

Роботу називають "шедевром з сильним поглядом на постапокаліптичне майбутнє і радикальним баченням місця людства у Всесвіті". І якщо в аніме запанувала пасторальна людська цивілізація, то в манзі Навсікая створює форму абсолютної влади, відмовляється від ідеалізму.

Йоко Гої називає мангу "твором очисної пітьми".

У порівнянні з аніме, сюжет і основна думка складні. Поглиблюються створення - наприклад, Ома називають "представниками моралі", вони йдуть на смерть, щоб очистити Землю, Титана - істотою, що страждає, технології наділяють почуттями, ліс - розумом, а криптa Шуви - органічна істота з живою плоттю.

Наголошується думка Філіпа Брофі про дві ці роботи: «це військова епопея, що підриває оповідальну бінарність протиборчих сторін і пропонує замість неї велику силу, з якою їм належить битися - саму Землю, яку вони хочуть завоювати»

Манга ставить питання - що означає бути людиною: Тут безліч посилань до релігії, християнська протистоїть східноазіатській, але перемагає анімізм. Земля існує не для того, щоб її підкорили. Чи зможемо ми, люди, залишитися на цьому світі - залежить від нас самих."

Psss Можливо тут мій такий перший і останній "огляд", але хотілося щось залишити)

Pssss Дещо знайшов лише на російській, але не знаю чи варто сюди додавати такі сторінки, хоча чимало читають манги та ранобе саме російською. Думаю тут можна вислухати різні на цей випадок думки.

Обговорення

Ви не авторизовані