Міні-рецка на мангу Завтрашній Джо / Огляди / Hikka

Передумова! Цю роботу не можу вважати повноцінною рецензією (як мінімум для себе, тому що мне вчили писати їх зовсім по іншому), але тим не менш я хочу залишити її тут доки не зроблю переклад основної рецензії на другий сезон. І наче без спойлерів…

Це велика класика!

Завтрашній Джо — справді велика манґа. Вона не тільки є однією з двох найстаріших (на одному рівні з манґою Маска тигра) представників спортивних єдиноборств у манзі, але і в принципі одним з найстаріших представників шьонену, буденності та спорту. Але крім цього вона не найкоротша у плані сюжету, має досить незвичайну тему, а саме бокс, що не дуже популярний серед аніме, і чудово побудованих персонажів. Про все по черзі.

Завязка

Джо Ябукі - сирота, що мандрує Японією у спробах вижити. Одного разу він приходить в район нетрів Токіо, там він зустрічається з Танґ Дампеєм, що на перший погляд виглядає як п'яниця і бовдур, але насправді забутий багатьма тренер. Після нетривалих сутичок між Джо і людьми з якудзи, Танґ переконується в силі Джо у вуличних бійках і намагається привчити його боксу будь-якими методами, проте наш бунтар Джо не збирається і слухати якусь "алкашню", може він колись і був боксером, тепер він ніхто! Витівки Джо від простих конфліктів переростають з кожним разом у дедалі більше незаконні справи. Зрештою він перейде будь-які кордони і незаконно отримає більше мільйона від Йоко Шіракі на нібито благодійність, через що потрапить до в'язниці. Вже там він зустрінеться з невідомим для нього Тоору Рікіїші, що дасть остаточний старт нашому герою…

А що далі?

Як я і сказав основою метою нашого Джо стане Тоору Рікіїші, а саме поєдинок з ним. Більш детально, що саме хоче зробити Джо з Рікіїші читач довідається пізніше, але якщо углиблятися в історії ще далі і водночас без спойлерів, то через деякий час станеться наймасштабніший сюжетний поворот за весь час Джо, а відбудеться це лише на середині історії. Окремий пункт для тих хто вже знайомий з історією, хочу сказати, що якщо ви вже дивилися аніме, але не читали, або навіть навпаки то сюжет між ними трохи різниться. Тож запевняю вас, що якщо вже взялися за Джо повністю і він вам подобається то краще все ж почитати і манґу, бо тут є деякі окремі цікаві моменти, які не дійшли до адаптації.

Персонажі

Ще одною ключовою різницею між оригіналом та адаптацією є персонажі, зокрема їх характери. Спочатку дочитавши манґу до максимально можливого перекладу “знаєте якої мови” (на той момент це були останні розділи 12-го тому) і пересівши за аніме я був досить здивований, в манзі характер Джо здається більш диким, Танґ твердим, а Йоко лицемірною. Лише старий добрий Рікіїші залишився таким самим спокійним удавом. Але все ж таки якщо говорити докладніше:

Джо Ябукі

Буйний, неадекватний, енергійний, нечутний. Саме такими словами можна описати Джо по відношенню до дорослих людей, протягом перебування в колонії для неповнолітніх він змінюватиметься на краще і ставиться до людей з добрішими манерами, хоча повністю він зміниться лише під самий кінець історії. Ось як один із прикладів:

Однак, я спеціально відзначив акцент саме дорослих людях. Буквально у першому ж розділі нам представляють наступних дітей: Таро, Сачі, Кіноко, Чюкічі та Тонкічі. Всі вони діти бідних сімей і Джо за будь-якої вільної можливості намагається веселитися разом з ними, підтримувати їх і навчати чогось. Така поведінка викликана похмурим минулим Джо, саме тому не дивлячись на все він хоче щоб діти отримали щасливе і незабутнє дитинство, а не долю схожу з його.

Тоору Рікіїші

Сильний та розумний боксер, він досить добре може передати свою думку читачеві, а сам він професіонал своєї справи. Незважаючи на це він зацікавлений у Джо і можливому бою з ним. І Джо і Тоору не вважають себе якимись ворогами, а навіть більше, друзями-суперниками, які б гучні висловлювання вони не робили один до одного вони все більше починають поважати суперника.

Танґе Дампей

Колись непоганий боксер і тренер, що став бродягою алкоголіком, зокрема винним цьому є і його характер, проте впертість Джо в багатьох моментах руйнує його важку/неправильну (називайте як вважаєте за потрібне) позицію. Джо спочатку ні крапельки не цінує старого і це буде тривати ще довгий час, проте пізніше він все ж таки визнає, що без його допомоги багато не вийшло б і що тільки він був готовий терпіти його таким. Теж саме вважає і Танґ, що лише завдяки Джо він зміг почати своє життя з нової сторінки і повністю переосмислити себе.

Шіраки Йоко

Назвати її основним персонажем буде не зовсім коректним висловлюванням, вона справді стане активним "учасником" у закулісах боксу ближче до другої частини манґи й аніме, проте до цього виступає лише спостерігачем з боку та помічницею Рікіїші. У Джо з нею досить зароджується досить сильний конфлікт ще на самому початку, тому є багато причин, її достаток, характер, вплив на Рікіїші та інше. Проте він хоч і не показує цього прямо, але цінує її допомогу людям, особливо в майбутньому. Писати про решту сенсу сильного не бачу, по-перше вже будуть значні спойлери, а по-друге я описав найголовніших.

Про авторів

Авторами Джо виступили Іккі Каджівара, який відповідає за сюжет і Тецуя Чіба, що виступив в особі ілюстратора. Варто сказати, що Іккі той ще монстр (і в хорошому і в поганому розумінні.) У 1968 році крім Джо він так само писав сюжет для Зірки гігантів та Маски тигра, якимось дивом це практично не позначилося на якості сюжету Джо (якщо тільки трохи.) Не дивлячись на всю його майстерність сам по собі він суперечлива людина, під кінець свого життя звинувачувався в різних злочинах і тому подібному, а сам він піде досить рано з життя проживши трохи більше 50 років. А ось Чіба в рази чистіша за особу, хоч він і виступав в основному ілюстратором, але свою руку до сюжету все ж таки трохи доклав. Стиль Тецуї буде видно і пізніше в його інших витворах, а сам він отримає чимало нагород останньої з якої стане відносно недавнє вручення йому Ордену Культури Японії.

Ліворуч Кадзівара Іккі (1973), праворуч Тецуя Тіба (листопад 2023)

І трошки про малювання

Не чекайте тут якогось фантастичного малювання, та вона задовільно виконана не тільки як для 1968 року але і в цілому. Проте для сьогоднішнього дня малюванню все ж таки десь чогось не вистачає. Так само малювання буде покращуватися протягом всієї манґи і в порівнянні з першими розділами, останні будуть мати в рази кращий вигляд. Дизайн спочатку може здатися дивними, але пізніше вони стануть більш логічними.

Підсумок та від себе

Завтрашний Джо — велика і культова манґа не тільки для Японії, а й для світу в цілому. Вона має цікавий сюжет, добре розкритих героїв та приємну обстановку. Нехай вас не лякає рік виходу чи старенький стиль, єдина проблема Джо — відсутність перекладу. За такий довгий час Джо так і не отримав повного перекладу навіть на ворожу мову, не кажучи вже про українську і можливо саме це є головною проблемою, що відштовхує колишні країни СРСР зокрема Україну від читання. І все ж я сподіваюся у майбутньому на популярність Джо й знищення мовного бар'єру, що відділяє читача не тільки від цієї, а й багатьох інших витворів. Чисто від себе 10/10 усьому! Джо це круто! Джо це чудово! Джо це сильно!

Заради завтрашнього дня!

P.S.

Як я й казав, це не близько ті рецензії, що я пишу й буду писати, тому хотів би запитати чи мають сенс такі “огляди/міні-рецки/відгуки” взагалі, а також чи варто писати особисті огляди які матимуть більш особисту думку ніж загальну.