Босоногий Ґен
Босоногий Ґен — звичайні жертви незвичайної зброї.
Ми знали, що світ не буде таким, як раніше. Кілька людей сміялися, кілька людей плакали. Більшість людей мовчали. — Джуліус Роберт Оппенгеймер.
Тут спойлери... Багато спойлерів... Занадто багато спойлерів!
А ще тут води розлито трохи з історичними фактами як із самого аніме, так і з Wiki.
P.S. Усі інтерв'ю мають дослівний переклад.

Короткий екскурс та темп
Босоногий Ґен — це антивоєнний фільм, знятий за однойменною мангою. До виходу повнометражного аніме манга вже мала адаптацію як трилогії ігрових фільмів. Картина охоплює перші 4 томи, упускаючи малозначущі події та втрачаючи деяких персонажів. Головною темою фільму є ядерне бомбардування Хіросіми. Фільм розповідає про те, як люди зустріли ці події і як вони відбилися на їхніх життях. Автор манги, Кейдзі Накадзава, сам будучи дитиною, застав всі ті жахи і став прообразом головного героя, що робить фільм деякою мірою автобіографічним.
Протягом фільму змінюється темп та атмосфера, демонструючи щасливі та важкі моменти, чергуючи веселі та сумні епізоди, спокійні та напружені сцени.
Фільм же можна поділити на три акти, що розрізняються за настроєм: мирні дні до падіння бомби, пекло після падіння і наступна адаптація до життя в новому, зруйнованому світі. Оповідання у фільмі не відчувається швидким чи затягнутим, події досить добре прописані і подані, а закадровий голос, що інколи з'являється, доповнює розповідь лише необхідною інформацією.
Сюжет та дрібниці
Акт I: Затишшя перед бурею
Серпень 1945-го. Для Японської імперії та її маріонеток Другу світову вже неможливо закінчити перемогою, проте вони залишилися єдиними з країн "Осі", хто не збирається здаватися і продовжують кровожерну війну. Тепер, окрім повітряних нальотів коаліції союзників, до вторгнення починає готуватися і Радянський Союз, але головною та завершальною подією цієї війни буде винахід таємного проекту США, найстрашнішої зброї у світі – ядерної бомби.
Не імператору і військовим, а саме простим жителям Хіросіми доведеться зіткнутися з незвичною зброєю, що раніше не бачила. У центрі оповіді буде сім'я Накаока, яка складається з трудящого батька, вагітної матері та їхніх дітей: старшої дочки Ейко, що допомагає матері по господарству, та двох синів – Ґена та Шінджі, що допомагають батькові з роботою. Батько з матір'ю працюють, не покладаючи рук, щоб були хоч якісь гроші, які до цього часу вже практично знецінилися, через що їжу видають переважно по талонах. Хоч сім'я і живе досить бідно, вони намагаються з усіх сил допомагати один одному і бути щасливими.




Ще 1942 року по Японії почали завдавати інтенсивні удари, але саме падіння Третього рейху призвело до повного зосередження на цих нападах. Лише кілька десятків середніх і великих міст залишилися практично не зруйнованими, серед них і Хіросіма. Але навіть незважаючи на це, повітряні нальоти щоразу тероризують населення і змушують ховатися у сховищах. Під час одного з таких нічних нальотів Ґен не розуміє, навіщо ховатися, якщо практично завжди це виявляється розвідник, проте мати пояснює, що навіть один бомбардувальник або десяток винищувачів можуть завдати сильних збитків і вбити чимало людей, водночас нагадуючи йому про інцидент у 400-му кварталі. Під час цієї дискусії батько підтримує слова дружини, але при цьому зауважуючи, що частково Ґен правий. Хіросіма хоч і опинилася у важкій ситуації разом із усією Японією, але залишилася практично не зворушеною війною. Ніхто й уявити не міг, що причиною цього затишшя є уготована місту доля, доля стати ядерним полігоном.



Хоч Хіросіма і в рази безпечніша, але страждають люди від голоду по всій країні однаково, особливо це позначається на матері сім'ї, що через недоїдання може втратити дитину. Поки батько та дочка беруться за нічну роботу, брати вирішують діяти рішуче – роздобути їжу будь яким методом.
Вранці брати обмірковують, де дістати їжу, перебираючи різні варіанти. Відкидаючи дитячі роздуми про їстівність комах, вони зупиняються на раді сусіда: виловити коропа, кров якого, згідно з японською народною медициною, благотворно впливає протягом вагітності. Обміркувавши ці слова, вони йдуть на територію домовласника, у якого вводиться ця риба. Здавалося б, ось воно — мета досягнута, але господар помічає їх, починає бити Ґена, вимагаючи повернути коропа назад. Не дивлячись на все Ґен чинить опір заявляючи, що вони це роблять не заради себе, а для вагітної матері. Брати готові зазнавати ударів хоч до напівсмерті, якщо в результаті вони зможуть допомогти своїй виснаженій матері. Чесність і самопожертва хлопців сильно здивували його, внаслідок чого він все ж таки вирішує віддати рибу. Пізніше, дійшовши до будинку сімейства, він висловить свою подяку і честь батькові за прекрасне виховання синів у такий важкий для країни час.
Цей епізод добре відображає тему голоду. Незважаючи на труднощі, люди зберігають людяність, залишаючись вірними своїм принципам, не піддаються страху і продовжують жити. Ця сцена показує високі моральні принципи та честь, якими дорожать громадяни Японії.




Ранок 6-го серпня починається так само, як і більшість звичайних днів: вся сім'я зайнята своїми рутинними справами. Ґен же збирається до школи, даючи перед цим обіцянку братові запустити ручний дерев'яний кораблик річкою. Несподівано для всіх оголошується повітряна тривога, що є надзвичайною рідкістю, але як швидко вона з'явилася, так само швидко і закінчилася, і Ґен все ж вирушає на навчання. Біля школи хлопчик помічає в небі самотній бомбардувальник, а коли він нахилився підняти підкинутий камінь, відбувається вибух. 8:15 — час, коли годинник у Хіросімі зупинився, час, коли було завдано атомного удару.
Упевнений, нікому досі не траплялося бачити видовище, подібне до цього. Там, де дві хвилини тому ми ясно бачили місто, тепер ми не бачили міста взагалі. — другий пілот “Enola Gay" Роберт Льюїс, після воєнне інтерв'ю.
Перший акт добре відбиває життя простих людей до атомного бомбардування. Хоч вони і зіткнулися з найважчою в історії світу війною на боці виснаженої Японії, що програла, їх життя триває, дорослі ходять на роботу, діти до школи, і практично всі мирні громадяни зберегли свою людяність у всій цій ситуації.
Акт II: Пекло тільки розпочинається...
Ґен, який дивом вижив, врятований найближчим бетонним парканом, вибирається на поверхню з-під завалів. Він поспішає врятувати однокласницю, що була поруч, але розуміє, що вона вже мертва, і тільки потім усвідомлює, що сталося. Місто спопелено повністю: дерев'яна частина міста охоплена сильною пожежею, величезна кількість обвуглених трупів і не менше живих, що повністю обгоріли, але ще не померли. Але навіть той, хто виявився далеко від епіцентру вибуху, швидше за все, знаходяться під завалами або, як мінімум, отримали поранення від уламків та вибухової хвилі.


Але зараз герой думав не про жахливі наслідки вибуху, а про свою сім'ю, яка перебувала в цей момент удома. Якнайшвидше поспішивши до того, що залишилося від його будинку, він бачить матір, що намагається дістати з-під уламків замуровану родину. Хоч вони й не втрачають надії врятувати сім'ю, батько все ж таки, усвідомлюючи всю ситуацію, просить сина відвести маму і бігти звідси в безпечне місце. Як би Ґен не намагався, він все ж таки розуміє, що врятувати їх неможливо, так що прислухається до останньої поради батька і біжить разом з матір'ю.




Але біда не приходить одна, і, ще не оговтавшись від втрати, хлопчик стає свідком пологів матері, які, через відсутність лікаря, йому доводиться прийняти самому.


З цього моменту на плечах Ґена велика відповідальність: він відповідає за захист сім'ї, видобуток припасів, розвідку місцевості та інше. З кожним днем відкривається все більше жахів того, що відбувається: лікуванню надаються тільки "найціліші", інших же залишають напризволяще долі, військові, що починають розбирати місто від завалів і трупів, піддаються величезній кількості радіації, тим самим забезпечуючи собі рак через десятки років, а то й в зовсім різку швидку смерть. Ґен також не стає винятком і потрапляє під вплив радіації після чорного дощу, що раніше пролив, внаслідок чого втрачає волосся.
Але найстрашніше у цьому — це позиція влади. Відразу після цього за планом США було висунуто ультиматум з беззастережною капітуляцією всієї імперії та її союзників, але влада не просто відкинула його, а заявила, що наслідки вибуху більш ніж перебільшені. США не залишалося вибору, крім як завдати другого удару іншим Б-29 по Нагасакі 9-го серпня, який все ж таки змусить піти на публічну та офіційну капітуляцію 15-го числа.
Імператор Хірохіто, звернення до громадян із заявою про прийняття потсдамської декларації:




Другий акт зображує перші жахи ядерного озброєння, як люди зустріли та боролися з його наслідками. Піднімаються теми важких ефектів самої зброї, насамперед радіації, та її серйозні наслідки. Дуже лаконічно показаний момент наплювання на власний народ владою, війна і так була програна, але затуманений перемогою в Китаї розум не дозволив керівництву визнати поразку, навіть коли США показали, що можуть стерти всю Японію з лиця землі.
Акт ІІІ: У нас є майбутнє!
Вечір того ж дня, завдяки старанням Ґена у них з'являється рис, овочі, а самі вони облаштовуються в халупі. Тим не менш, та їжа, що приніс Ґен, не підходить для немовляти, через що йому потрібно знайти спосіб заробітку. Розмова з матір'ю про майбутнє різко переривається виявленим злодюжкою, хоч і вкрасти він нічого і не встиг, але просто так відпускати його не збираються. Наздогнавши злодія всі емоції героя перебиваються здивуванням від зовнішності хлопчика, який дуже схожий з померлим братом.


Хлопець представляється Рютою Кондо і розповів, що втратив усю сім'ю і вже тиждень практично нічого не їв. Ця крадіжка була вимушеним заходом, хоч він і усвідомлював, що зараз у всіх продуктів мало. Хоч сам Рюта і не проситься в сім'ю, мама з сином розуміють, що таким способом життя він довго не протримається, та й у них має вистачати їжі ще на одну людину, тому вони пропонують йому стати частиною сім'ї, чому він вкрай радий і вдячний. Вже наступного ранку хлопчики добре ладнають у пошуках роботи: вони швидко знаходять спільну мову і стають братами.
У якийсь момент до них підходить Ейдзо, багата людина, чия хата та сім'я не постраждали від удару, почув їх розмови, він пропонує їм роботу у нього вдома за десять єн на день, з чим хлопці одразу ж погоджуються. Але робота виявляється не з приємних — її суть у догляді за братом, єдиним із сім'ї, хто сильно постраждав, у зв'язку з чим він не може виконувати навіть найбільш базові функції пересування та підняття предметів. У його кімнаті стоїть неприємний запах і живе безліч мух і личинок, але це все не перешкода для братів, які вперто беруться за роботу, щоб прогодувати сім'ю. Ще одним неприємним фактором виявляється неприємний характер Шейдзі, що неповажно ставиться до хлопців, б'ючи їх і називаючи рабами.


Як би хлопці не хотіли заробити грошей заради життя сестри, терпіти таке вони не в змозі – гордість не дозволяє. Давши йому кілька ляпасів, вони вже практично пішли, як раптом, на їхній подив, він попросив залишитися їх. Він розповідає їм, що раніше сім'я брата добре з ним ладнала, але все змінилося після атомного удару, брат став уникати його, дружина Ейдзо вимагала відвести брата до лікарні, тому що тут від нього одні проблеми, відвідувачі яких наймав брат, були бездушні до нього, і спочатку він бачив у Ґені й Рюті таких же бездушних працівників, але сильний характер і удари Ґена допомогли йому прийти до тями, усвідомити, що вони ставилися до нього як до людини і допомагали не тільки заради грошей.




Вночі Сейдзі, добре обміркувавши те, що сталося, надихається і вирішує знову взятися за малювання, яким займався до бомбардування. Завдяки підтримці Ґена він не втрачає надій і з усіх сил намагається повернутися в цю діяльність.




Здивований цією подією брат дуже вдячний хлопцям і замість десяти єн за день роботи видає вдесятеро більше, кажучи, що виконана ними робота допомогла братові як ніколи, і це не що інше, як диво. Ціль досягнута! Але виявляється надто пізно...




Минають дні і тижні, а Ґен все так само пригнічений цією подією, і як би мама і Рюта не намагалися, але прийти до тями після цього у нього не виходить. Під час однієї зі спроб вивести Ґена з цього стану Рюта каже, що, за чутками, ще найближчих 70 років тут нічого не зможе зростати. Але, на диво, вони, відразу після цих слів, помічають щось, що проростає із землі. Трохи розглянувши, брати розуміють, що це ніщо інше, як пшениця, після чого Ґен відразу згадує слова батька про незламність навіть у найважчі часи. Одночасно з цим Рюта помічає і волосся, що знову почало рости на голові Ґена. Після цього він веселіє і усвідомлює можливу надію на життя в Хіросімі, попутно обіцяючи собі, що ні за що не здасться, виросте великим і сильним, як пшениця, що пробилася не дивлячись на все.




Наприкінці історії, згадавши колись дану обіцянку Шінджі про запуск кораблика, він сам майструє його і вирушає з усією родиною на річку. Встановивши на нього водний ліхтар, як знак поваги до померлих родичів, вони запускають у відкрите плавання, згадуючи загиблих родичів.




Останній акт добре відображає ситуацію після бомбардування. Хоч і найжахливіші дні і війна позаду, але в місті все ще повно проблем: брак продовольства для тих, хто вижив, велика кількість сиріт, практично повне безробіття і розвиток нелегальних ринків, що надалі приведе до дитячої праці, нездатність уряду хоч якось забезпечити місто базовою допомогою, переповненість всіх медичних установ та сильні опіки тих, хто вижив, що в більшості випадків не можуть бути виліковані.
Епізод не просто чудово розповідає, що, на жаль, не всім сім'ям вдалося зберегти згуртованість після страшної події, але ще й дає зрозуміти, що не треба втрачати надію та опускати руки, навіть коли здається, що все гірше нікуди.
За підсумками, якщо сказати коротко, Босоногий Ґен — це унікальний витвір з кількох причин. Фільм є одним із небагатьох творів, які торкаються теми ядерного бомбардування Хіросіми та Нагасакі.
Інші тайтли, що торкаються теми Другої світової, особливо її кінця, такі як, наприклад, "Могила світлячків" та "Хто залишився позаду?" відбуваються в інших містах (Кобе, Токіо та інші), де обстріли регулярні і вже з відомих усім жителям озброєнь (нальоти винищувачів, а також використання фугасних та запальних бомб.) Жителям Хіросіми і Нагасакі, що практично не зазнали атаки вищезгаданого озброєння, треба було пережити раніше не бачене й водночас найсильнішу зброю людства на той період, попутно розкриваючи важкі наслідки атомного удару.
Гарна автобіографія
Досить значущим у творі є той факт, що він був заснований на реальних подіях. Кейдзі Накадзава був повним прообразом Ґена. Його сім'я, аналогічно родині Накаока, жила, не виділяючись, разом із братом вони були добре виховані батьком, і лише в крайніх ситуаціях, таких як, загроза життю майбутньої дитини, вони приходили до чогось наказуємого, чи то ловлі риби на території сусіда чи крадіжка якихось продуктів.
У дитинстві ти просто вважаєш, що це гаразд. Я не пам'ятаю, щоб я відчував страх. Я не знав іншого життя. — Кейдзі Накадзава.
Як і Ґена, його врятувала бетонна огорожа, що прийняла основний удар на себе, а вся його сім'я, крім матері, загинула, а вже через кілька годин йому з труднощами вдалося прийняти пологи і надалі шукати всілякі методи видобутку їжі. На той момент Кейдзі було лише шість років, і він проробив величезну роботу, що допомогла зберегти життя йому та матері, а настанови батька сильно допомагали йому в той момент. Фільм чудово зміг передати всі події і трохи доповнити їх, розкриваючи поставлені теми, адже, як заявляв сам Накадзава, досвід Ґена був набагато важчий, ніж його власний.
Тобто вона народила прямо там, на узбіччі дороги? — Алан Глісон (інтерв'юер.)
Так, незадовго до того, як я туди дістався. То була дівчинка. Ми просто сиділи там, дивлячись на парад привидів, що проносився повз. Люди тікали від епіцентру. Ми були трохи за містом. По обидва боки довкола нас були овочеві поля, повністю вкриті тілами. Люди падали на овочі. Гадаю, їхні обпалені тіла відчували прохолоду. — Кейдзі Накадзава.
Ідучи трохи далі від самого аніме, можна відзначити, що Кейдзі прожив в Хіросімі аж до 1961-го року, закінчить школу і наважиться переїхати до Токіо, де, дізнавшись про смерть матері, зважиться почати писати розповіді про своє життя в Хіросімі. Кейдзі Накадзава прожив аж до 2012-го року, після чого помер через загострення діабету і катаракти, а також через метастази, що виникли в результаті раку легень.




Кейдзі у різні періоди життя:
Герої
Ґен Накаока

І за назвою фільму, і за подіями, думаю і так ясно, що Ґен, основний персонаж цієї історії, він завжди намагається допомогти рідним, особливо матері, насамперед. У II та III акті Ґен розуміє, що жити так само безтурботно, як раніше, вони не зможуть, і намагається зробити все можливе, щоб вижити, але це не означає, що його характер стає якимось надто серйозним і похмурим, Ґен радіє будь-якій дрібниці, а особливо веселіє після появи Рюти. На тлі цього стає зрозумілим, що його характер досить сильний.
Кіміє Накаока(матір)

Кіміе досить приємна як персонаж та особистість. Намагається підтримувати і допомагати не тільки сім'ї, а взагалі всім людям, чим тільки зможе, вона не може довго сидіти без діла і роботи з цього за будь-якої можливості, будь то якась дрібниця. В основному, саме її підтримка дуже сильно допомагала Ґену, Рюті та іншим її дітям.
Двома словами – сильна жінка, не інакше.
Дайкічі Накаока(батько)

Дайкічі з самого початку показується як антивоєнна людина, що не задоволена всією ситуацією, він ніколи не бачив сенсу від участі і тим більше продовження цієї війни, коли стало зрозуміло, що Японська імперія програє. Він не боїться своїх антивоєнних висловлювань, критики уряду та іншого, коли ж Ґен і Шінджі сказали йому, що за це його можуть вважати боягузом і зрадником, Дайкічі заявив, що він буде тільки радий, якщо так і станеться, адже тільки вони наважуються критикувати безглуздість війни. Так само Дайкічі багато повчає Ґена у моральному плані, що, як було зазначено пізніше, зіграє свою роль.
Ейко Накаока

Ейко дуже відповідальна як сестра і дочка. Вона намагається максимально мало напружувати вагітну маму, роблячи всю роботу за неї і допомагати (хоча в аніме про це прямо не кажуть, проте Ейко завжди вдома, що означає, що вона не ходить до школи і, швидше за все, відмовилася від неї заради матері.) Іноді звітує Ґена і Шінджі за їхні витівки і пояснює, чому так не можна робити те чи інше.
Шінджі Накаока

Шінджі досить сильно прив'язаний до Ґена, наслідує його і в той же час намагається допомагати братові в його ідеях і давати свої. Хоча він так само, як і всі, намагаються допомагати мамі, як наймолодший, на відміну від інших, поводиться більш безтурботно, радісно та дитячо.
Рюта Кондо

Рюта практично точна копія Шінджі, від зовнішності до характеру. Він вдячний сім'ї Ґена за те, що ті прийняли його, дуже прив'язується до них, допомагає чим може і навіть називає Ґена старшим братом. Коли Ґен був пригнічений смертю Томоко, він шукав усі методи підтримки брата.
Технічна частина
Насамперед, потрібно взяти невелику "передісторію" про іншу студію — Mushi Production. Найвідоміші її проекти: Могутній Атом, Перша версія Дороро, Завтрашній Джо та інше. Останні два мають різні проблеми у виробництві, особливо анімації. Наприклад, Дороро вийшов чорно-білим (хоча його пілотна версія була кольорова) через сильно обмежений бюджет, у завтрашнього Джо дуже часто повторюються кадри, є купа помилок (наприклад, то Джо в рукавичках, то без і т.д.), анімація кульгає і так далі, особливо добре це видно у перших 15 серіях. Mushi Pro починаючи з 1961-го зазнавали двох головних проблем, перша була ще за часів «Тедзуковського періоду». Практично з самого її початку студія працювала собі у великий збиток, другою причиною став відхід самого Тедзуки з посади керівника. Все це призвело до того, що студія оголосить себе банкрутом, а її учасники створять інші студії: Sunrise, Shaft, Gallop і, найголовніше, самі MadHouse.
Але MadHouse не виглядали значно краще. Серед самостійних проектів (які студія робила не за "європейськими казками" і не загальні проекти, які робили 2 студії.) Стали лише Юніко та його продовження, Пригоди Марко Поло (яка, якщо я правильно зрозумів, вважається чи довгий час вважалася загубленою) та Хармагеддон. Проекти не сказати, що зовсім жахливі, але кожен має свої мінуси (хіба що Юніко вийшло відносно непогано, як для дитячої історії, без жодних проблем). Марко Поло, судячи з деяких "залишок", страждав на проблему з картинкою та якістю, Хармагеддон же, навпаки, був зроблений з гарною анімацією, але нудним сюжетом.
На тлі всього цього могло здатися, що Босоногий Ґен так само отримає середню якість картинки та анімації і затягнутий хронометраж, проте вийшло краще нікуди, фільм і до сьогодні виглядає досить гарним, не кажучи вже про те, що на той момент його стиль став кращим, не тільки для студії, а й зовсім одним із кращих, що виходило. (Зрозуміло рівень був не таким відмінним, як в умовному Ґандамі або умовним одним з перших відомих фільмів Міядзакі, що вийде в один рік з другим фільмом продовженням (де картинка залишилася та ж.)) Якихось помилок при малюванні практично немає, деталізація досить звичайна, є кадри, коли вона дуже добре показується, але чогось значущого відзначити не зможу.
Варто сказати і про незвичайне специфічне малювання під час показу нальоту на 400-й квартал і скидання бомби на Хіросіму, стиль повністю змінюється і дуже підходить для цих ситуацій. Ще оскільки Ґен, Шінджі та Рюта ще діти, вони іноді балуються і роблять дурниці, це як і прийнято в аніме, де показані діти, підкреслюється характерною анімацією "рухів і кривлянь."
Останнє, що варто згадати — музика під час "опенінґа" та "ендінга". Красива відкриваюча тема під види міста і спокійна закриваюча тема під захід сонця, обидві відмінно підійшли до відеоряду.
Історичні моменти
Оскільки фільм автобіографічний, мало якісь історичні моменти були порушені. Єдиним таким моментом можна назвати "падіння атомної бомби." Насправді атомна бомба не падала на парашутах, її падіння було вільним і тривало близько 43-х/45-ти секунд.


Самі події йдуть досить у правильному і логічному порядку, оскільки історія йде, в першу чергу від імені Ґена, то він не знає ще всіх "умовностей", що відбувалося в світі до цього і які наслідки викличе цей удар. У той же час, як уже було сказано раніше, піднімаються різноманітні антивоєнні теми: чому будь-яка війна це безглуздо і погано, що дала ця війна Японії, які важкі наслідки вона принесла. Зокрема, це величезна кількість безхатніх, нова валютна система, мале продовольство, байдужість на допомогу людям та інше, пізніше це спричинить ще більші проблеми, різні захворювання, важку працю за малі гроші, ще більшу недбалість по відношенню до людей і особливо сиріт з боку прибулих американців та багато іншого, що більш детально передадуть у продовженні.
Цікавий момент з єною


Тут починаються загадки та теорії рівня: "Що сказав Ейнштейн перед смертю?"
В руках Ґена знаходиться не звичайні сто єн. Варто перейти трохи у минуле, з квітня по червень 1945-го йшла битва на Окінаві, після закінчення якої, ймовірно, через місяць почали друкувати окупаційні єни типу A.
Тепер відлітаємо вперед за часом, у період окупації, аж до 1948 р. одночасно зі звичайною єною випускалася окупаційна. Якщо говорити коротко, для чого вони потрібні були, то в першу чергу як валюта для військових та підтримка економіки основної валюти, щоб уникнути серйозної інфляції.
Оборот окупаційних єн йшов аж до 1958 року. Усього було 2 типи єн:
Тип А – для військових США;
Тип B – для цивільних;
Тип B єн і близько не схожий на те, що використовував Ґен (банально датою і дизайном.) Значить, залишається тип А і звичайна єна. Тепер порівнюємо передній дизайн звичайної єни 1944-1946 та типу А. І головним фактором буде задня частина: звичайна єна та тип А.
На тлі цього виникає цікава теорія. Як уже раніше було сказано, Ейдзі досить багата людина, що видно по його будинку, і сам він готовий платити в день немалу суму з огляду на тодішню ситуацію. Розплачується він якраз такими окупаційними єнами типу А, що насторожує, даючи наступне питання: Звідки у звичайного японського мешканця спеціальна окупаційна єна, призначена лише для військових. Чи це не означає, що Ейдзо отримав своє багатство в результаті роботи на США як агент, що міг видавати різну інформацію уряду. Від сюди так само і може бути сильне здивування продавців на цю купюру, не кожен день побачиш хлопчика зі ста єнами вже рідкість, а особливу військову купюру — тим паче. Але як каже один відомий канал:
But hey, That's Just a Theory... — The Game Theorists
Ну і маленьке “до речі”, ці сто єн рівні приблизно 6.5 $ США (за курсом 1945 зрозуміло.) Що можна було б купити на цю суму в США можете почитати тут. (Думаю 20:3 не складний приклад.)
Висновок
Босоногий Ґен — чудовий аніме-фільм із цікавим сюжетом та героями, приємною графікою та досить гарною музикою. Фільм не просто про жахи війни, а про звичайних жителів, що не з власної волі були втягнуті в цю війну, показувалися як ті, хто зазнали пропаганди мілітаризму і підтримували марну війну, так і люди, що люто виступали проти продовження війни, і прості жителі, що намагалися не звертати на це всі уваги. Тут не виправдовуються військові злочини Японії чи США лише засуджуються дії обох сторін, водночас розкриваючи сувору правду, що ховалася за плакатами пропаганди. Одна із небагатьох добре зроблених картин, що готова розповісти про одну з найжахливіших подій Другої світової. (Останньою такою роботою можна виділити лише “У цій далечіні”, робота що вже не заснована на пережитих подіях і якій вже більше 8 років.)
Неможливо точно сказати, чи вірно зробили США, однак одне точно зрозуміло: якби не було цих бомбардувань, ми могли б отримати ситуацію в рази гірше за Хіросіму і Нагасакі. На жаль, світ не вчиться на своїх помилках, і кожні кілька десятків років ми стоїмо на порозі нової масштабної війни, як би світ не хотів знищити війну, це, найімовірніше, станеться лише за повної загибелі людства.
Ми – за знищення війни, нам війна не потрібна, але знищити війну можна тільки через війну. Якщо хочеш, щоб гвинтівок не було, – берись за гвинтівку. — Мао Цзедун.

історія
війна
автобіографія
Ви не авторизовані
Увійдіть у свій акаунт, щоб залишити коментар