Атака Титанів: Останній Фінал / Огляди / Hikka

Існує таке прокляття затягнутих творів, коли вони мають дуже потужний старт, але десь після середини жорстко просідають, проте найчастіше просідає саме фінал. Ми це бачили з «Грою Престолів» і певно побачимо з «Мисливець і Мисливець», бо навіть сам автор казав, що не впевнений, що витягне кінцівку. Та чи справдився цей ризик з «Атакою Титанів»?

Манга закінчилась 9 квітня 2022 року, але якимось чином я зміг прожити весь час до виходу фінального епізоду у бульбашці і не зловити жодного спойлеру щодо кінцівки.

Чи сподобалась мені кінцівка? Так. Чи здивувала вона мене? Ні.

Я зробив невелике припущення щодо її контексту у своєму відео, припустивши, що все це буде заради виправдання елдійців вбивством Ерена. Це було досить очевидно, починаючи з першого сезону "фіналу", бо вже на той момент нам дали зрозуміти, що це не та історія, в якій все може магічним чином статися так, що переможе добро, буде хепі енд і повні штани радощів.

ТАКИЙ Ерен, яким його показали у фіналі, формувався від самого початку, що теж висвітлювалось у відео, і, випереджуючи питання чому я це все не проговорив у ньому, відповім, що я абсолютно не хотів факапнути цей відос. Він був для мене важливий, бо я мав одним відео покрити усі орти своїх думок і вражень, та зробити це технічно правильно. Я, можливо, і хотів би все до слова розібрати, але це вимагає купи технічних зусиль, аби не просрати темп і емоційний флоу відео, та головною ціллю було не стільки висвітлення кінцевої картини, а розпалювання жаги до уваги. Я хотів розпалити зацікавленість у тих, хто побачив у "Титанах" лише кластерфак, з купою сюжетних поворотів, адже, чим більше деталей помічаєш, тим глибшим стає враження від твору. Коротше кажучи, розкриття "всєго і вся" не було ціллю відео, а чим більше я б говорив, тим більше б мені довелось танцювати з бубном, аби вивести це все у якісний результат.

Коли автор починає "творити", навіть маючи доволі чітку візію того, що він хоче зробити, це далеко не завжди виходить так і тут справа не в майстерності. Автор потрапляє у певний потік і чим довше він в ньому знаходиться, тим менше контролю над історією він має. Це не погано — це те, що робить історію правдивою, такою, в яку хочеться вірити.

Хаджіме Ісаяма знав свою історію.

Він знав усе до чого він мав дійти та як це зробити і про це свідчить просто неймовірна купа деталей і рушниць, які були повішені в першому сезоні і відстрювали аж в останньому. Але якщо так, то попередні слова цього абзацу розлітаються, адже в «Атаку Титанів» віриш. То на яких же аспектах він відпускав історію і давав їй контролювати себе? На персонажах. Я здебільшого покрив це питання максимально, наскільки потрібно, але якщо не брати до уваги Ерена та Арміна, навколо яких і зачиняється історія «Атаки Титанів».

Фінали манґи та аніме дещо відрізняються... Сильно відрізняються.

Якщо зважити діалоги манґа-версії та аніме-версії, то на манзі Ісаяма щільно шмальнув зази. Втім, він виправився та відігрався в аніме, адже попросив під час створення останнього фільму змінити деякі сцени та репліки. Так, наприклад, момент, де Ерен каже, що знищив 80% людства, в аніме з'їхав ближче до кінця діалогу, а не відбувся спочатку, і мав набагато різкішу реакцію Арміна, що передавала його шокованість, яка не могла розкритись в одній панельці манґи.

Також в манзі абсолютно була відсутня репліка, в якій Армін перетягує провину за усе, що сталося, на себе, згадуючи, що це він показав Ерену книгу про зовнішній світ, яка, на мою думку, довершила формування Арміна, як персонажа. Він завжди намагався залишатись на другому плані, починаючи від моменту, коли він доводив, що Ерен на боці людства у першому сезоні, де він вперше усвідомив, що Ерен і Мікаса не зневажають його, на відміну від нього самого. З часом він почав робити ключові рішення все більше і більше, і ось він готовий взяти на себе весь тягар Ерена і стати головним героєм і злодієм історії.

Хай там як, це я показав тобі книгу про зовнішній світ. Тим, хто заклав ідею вільного, незайнятого світу в твою голову, був я." — Армін

Особисто я випав з цієї репліки у схожий ахуй, як від ревілу, що це Ерен змусив титана Діни Фріц з'їсти його матір, бо в цей момент ти відмотуєш усю історію, тримаючи у голові те, що забитий хлопчина, який ніколи б і мухи не скривдив, став мастермайндом найбільшого злочину проти людства. Навмисно це чи ні, але добивається цей діалог серцевим нападом, який відбувається, коли Ерен обіймається з Арміном, бо MAPPA зробила абсолютно все, щоб всі подумали...

Якщо оцінювати загальну картину, то другий спешл відповів на питання, куди пішли гроші з першого, бо мені реально було незрозуміло, якого хуя між другою та третьою частиною була така перерва, адже той епізод нічим, окрім "Крил Свободи Ханджі" похизуватись не може. Протягом усієї "Битви Небес і Землі" я кінчав, що шалений, а битва Арміна та Ерена у колосальній формі — це ващє пік фікшн. У той момент в моїй голові була лише одна думка:

This is Attack on Titan.

Усі дойоби в бік кінцівки можна розділити на два типи:

Ееееее, схуялі Ерен нє сігма дєд внутрі надсильний броук бой???? Пачєму он аказался тряпкай, он же нє бил такім!!!!
Не розкрили те, не розкрили це, не відповіли на це, цей вкид не обумовили.

По першому мало що можу сказати, бо не розумію чим такі люди дивились цей тайтл. З самого початку нам показували Ерена, як малого імпульсивного хлопчину, і протягом історії ця імпульсивність нікуди не зникає. Він постійно відштовхував Мікасу саме заради того, аби вберегти її, і було очевидно, що він не може бути представником того анімешного тропу, про тіпа-колоду, який взагалі не вдупляє за кохання і натяки. Ісаяма банально не пише таких персонажів — вони всі пропрацьовані і мають підґрунтя для своїх вчинків, тож почуття Ерена вочевидь мали право на життя. Його mental breakdown він сам заздалегідь підкріпив під час останнього діалогу словами про те, що через здібність Первісного Титана він сприймає час нелінійно, що і спричинило такий емоційний зрив після провокації Арміна з приводу Мікаси.

Так, уявіть собі, Ерен виявився людиною. Звичайною людиною. Це ж було так неочікувано після розмови з Шадісом наприкінці першої частини третього сезону, коли Ерен сказав, що він — не особливий. Йому просто пощастило, якщо це можна назвати вдачею. Попри очевидну фантастичність, «Атака Титанів» — це максимально про реалізм, особливо коли це стосується персонажів і людей загалом. Він просто дурень, в руки якого потрапила неймовірна сила, а він так і не зміг нічого змінити. Він звичайна людина...

По другому вже цікавіше, але знову повертаємось до реалізму. Те, як нас годують таємницями від першого епізоду, вже про щось каже, але не на всі питання були дані відповіді, що, на перший погляд, так, погано. Наче вказує на неповноцінність історії, а згадуючи увагу до деталей Ісаями, то виникає враження, що наче і халтура, але я цю халтуру дуже легко і безпрограшно для себе виправдовую: а ви все знаєте? Просте питання: чи можете ви зі своєї позиції відповісти на будь-яке питання? Особисто я не можу.

Впевнений, що у Ісаями є відповіді на відкриті питання, і не здивуюсь, якщо він їх дасть у бонусному розділі манги, що наче має вийти у квітні 2024. Хтось, можливо, забув, але в «Атаці Титанів» є оповідач — це Армін. Якщо цього не знає Армін, то і ми про це не знаємо, а згадуючи, що навіть Ерен до кінця не розумів Імір, то про що взагалі може йти мова?

"Я не зміг зрозуміти глибини серця Імір." — Ерен.

Втім, щодо Імір, то все досить зрозуміло, хоч і несподівано плоско — вона типовий представник жертв стокгольмського синдрому чи щось(хз, я не експерт у психічних розладах та видах відносин, я цілком довіряю своїм голосам у голові). Вона чомусь, так сталося і так буває, кохала Карла Фріца, який вирізав її селище і взяв її у рабство, а після отримання сили Титана та її самопожертви заради нього, ще й змусив їхніх дочок з'їсти її. Peak romantic interest, I guess, але тим не менш. І ось вона блукає Шляхами протягом 2000 років, очікуючи нічого, і тут з'являється Ерен, який раптом зважає на її самотність, але все ж таки неправильно читає її бажання. Він думає, що вона бажає тієї ж свободи, що і він, але проблема в тому, що шлях до здобуття цієї свободи в них абсолютно різний. Імір мала звільнитись від прокляття любові і для цього вона мала побачити, як Мікаса, що кохає Ерена, власноруч вбиває свого коханого, віддавши перевагу вбік того, що правильно, а не вбік почуттів. Саме через це Імір посміхається на цьому кадрі, бо тепер вона розуміє, що в залежності від ситуації це теж вихід. Протягом усього цього часу це вона зазирала у голову Мікаси, що і спричиняло головний біль. Вона усвідомила, що час, в якому вона дала Фріцу померти і залишилась зі своїми доньками — існує.

То яким був "Фінал Фіналів" — фінал «Атаки Титанів», аніме, що змінило світ?

Приховувати не буду: я ридав, як дитина. З моменту, як я почав дивитись фільми та аніме з більш аналітичної точки зору, після того, як я надивився купу зарозумних відео-есе про кінематограф і сам дещо почав у нього гратися у форматі ютуб-каналу — підхід до мене трохи змінився. Я оцінюю момент за поєднанням музики, картинки і закладеного сенсу. Це трохи складно описати, але коли в цьому трохи риєшся, то починаєш бачити в які моменти автори закладають які емоції та у який спосіб, і здебільшого весь кайф йде саме від цього усвідомлення, типу "йоооо, оце поєднання цього і цього у поєднанні з цим і подальшим переходом у це — це дуже круто". Все було виконано так, як мало бути виконано, всі персонажі зробили те, що мали зробити. Титани зникли, а люди залишились людьми. Ми завжди знайдемо відмінну рису, яка стане причиною ненависті і війни. Так завжди було і так завжди буде. В кінці кінців, усе, що нам залишається — це сподіватись, що цей раз буде інакшим, попри те, що він буде таким самим, як і усі до нього. Це був єдиний правильний фінал «Атаки Титанів» і мова навіть не про канон, а про всю передбудову, яка була закладена в цей сенс. Таким був фінал «Атаки Титанів».

Також багато емоцій від фіналу були обумовлені самим фактом, що це фінал настільки якісного та глибокого тайтлу, що я навіть не знаю, чи з'явиться щось хоч наближене до нього. Однією з перших, якщо не першою, думкою моєю після початку повномасштабного вторгення 24 лютого 2022 року, без жартів, була думка про те, що тепер слова "дожити до фіналу Атаки Титанів" звучать не так смішно, як до цього. Для мене це була реальна ціль — дожити до фіналу «Атаки Титанів».

Це була єдина незакінчена історія, кінець якої я попри все хотів побачити.

Шалений довгобуд, який нарешті зміг закінчитись, і зробив це гідно. Це викликає з одного боку сум, а з іншого радість, і на розум спадає фраза:

"Не сумуйте, що це закінчилось — радійте, що це сталось"

Як сказав Ґарнт "Ґіґґук" Манітафо у своєму відео про фінал «Атаки Титанів» — зараз і в майбутньому багато хто може не зрозуміти, чому цей тайтл так розривав інтернет. Справа в тому, що ця подорож не на кілька тижнів захавати усі сезони, коли вони вже вийшли. Справжній досвід «Атаки Титанів» — це коли ти чекаєш на кожен сезон, чекаєш роками, а потім він виходить, розриває тобі дах, дає ще більше питань, і тобі нічого не залишається, окрім як знову чекати продовження. Так, неймінг фінального сезону певним чином дратує, але я думаю, що продюсери знали, що робили, і, як на мене, цей хід спрацював саме так, як треба. У заключення цього тейку, у відео Ґарнта прозвучала дуже влучна фраза, яка з одного боку нівелює ту нереальну планку якості, яку задала «Атака Титанів», але з іншого цілком передає те, що я тільки що розписав:

"Ви просто мали бути там." — Ґіґґук.

Ви просто мали бути там, мали чекати ці сезони, дивитись, а потім знову чекати...

Ви мали бути рабами цієї історії...

Ви мали віддавати свої серця разом з усіма...

Атака Титанів: Останній Фінал

То яким був "Фінал Фіналів" — фінал «Атаки Титанів», аніме, що змінило світ?

Обговорення

Ви не авторизовані