Спойлери.

Цікава, по-своєму повчальна та легка історія з нотками драматизму та трагізму в якомусь сенсі. У плані сценарію все досить непогано і не було нічого зайвого. Також дуже непогано все подано та поставлено для таких жанрів. Немає бісячих чібі та кринжа (ось несподіванка=/). Діалоги часом несли сенс і якщо пропустити, то, можливо, були б проблеми, оскільки вони і взаємини персонажів розкривали та розвивали історію. Була ще тут і нормальна динаміка, що для слайсів рідкість і дивитися в 1.5х часом було складно, що добре.

Сама історія оповідає про кохання (?) двох (?) самотностей. Одна (Ю Коїто) не вміє любити, але може підкоритися, якщо це комусь потрібно/чужій волі. Нехай крім цього вона не обділена позитивними характеристиками, як то: може виявити ініціативу, помірно добра, цілеспрямована, прониклива, хоробра, не дурна, але й не геній думки, що робить її живою. Ну і не найкрасивіша з усіх, але цілком мила і не сіра миша, що важливо. Друга, Нанамі Токо, має маску ідеальності. Тільки ось іронія в тому, що Нанамі придумала сама собі та інші, близькі люди або сусіди вселили їй цей ідеальний образ загиблої сестри, на який вона рівнялася і йшла за ним як за провідною зорею. Хоча у будь-якому випадку вони з сестрою були різні. Нехай це все їй допомогло в успішності, мотивувало її бути цілеспрямованою і т.д., але при цьому вона втратила своє Я. У даному випадку це і є трагізмом цієї історії. Причому вона це розуміла і можливо через це і ненавиділа себе, чому її погляд, вибір припав на Ю Коіто, яка бачила її такою, яка вона є, розуміла і приймала її. Коли Саекі подобався, вона любила лише ідеальний образ Нанамі, який остання ненавиділа.

Переклад манги є на Manga.in.ua. Там є і продовження.