В цілому непогано, але могло бути краще. Я не з тих, хто чекав 9 епізод через тіктоковський мем, але під час читання новели мені здавалося, що момент, де Субару поступово сходить з розуму через страх, параною і відьомські міазми, буде трохи довшим і більш візуально цікавим (в опенінгу весь сенс цієї сцени було передано ідеально, але мало).

[Субару: Я не знаю, хто ворог, але…]

––Він їм покаже.

З тілом, що палає від темних почуттів, Нацукі Субару прямує нагору з ножем у руці. Крива посмішка розпливається на його щоках, підкріплена ненавистю. Якщо він хоче врятуватися, якщо він хоче втекти, він повинен вірити, що будь-яке його вбивство виправдане; з цим він піде вперед.

Вийшло якось сухо, прямолінійно і прісно, навіть внутрішні монологи не завезли. Також відчувається, що адаптація спішить, намагаючись впхнути в серію як можна більше матеріалу, через що деяким моментам критично бракує хронометражу і атмосферності. Як сцені зі сходами, яку я вже загдувала, чи сцені, де Субару прокидається і біжить до Патраш, переконаний, що це єдина істота, якій він точно може довіряти, бо вона буквально ризикувала собою, щоб його врятувати. Імхо, на цьому також треба було зробити більший акцент, хоча б ще пару секунд, де він просто обіймає її в тиші та приходить до тями. Тому 8/10