• Різного вайбу в нього хоч відбавляй. Наприклад в 1, 3 серіях і ще якійсь (де були торги), цім перегонам на ваншипах - схвалює Star Wars. 24 серії теж, класика по знищенню ворожих великих кораблів чи Star Destroyer. І це не єдине, брали ще, звісно з Міядзакі, манга "Навсікая з Долини Вітрів" чи "Лапута", помітний був вайб Капітана Харлока і треба мабуть подивитись. Але найбільше тут звісно схожого з Дюною, що, чомусь рідкість для аніме. Дійшло це в 22 серії, коли билися за владу в Гільдії, переміг Діо. А так від пустелі де цінниться вода (дифіцит води), політика схоже поставлена до Гільдії, що щось схоже, між з Бене Гессеріт та домом Харконен. Сюжет не слабо перекладається між собою. Зрадники які когось вбивають або намагаються, рятують ціною свого життя, Імператор і т.д. 23 серія взагалі схожа на початок сюжета Дюни.

Також є і те, що візьмуть в майбутнє. Вчеоргове "Ergo Proxy" відмітиться, ну, можливо) Але Татіана тут теж суттєво зміниится (розвиток) під час і після штилю, як і Ріел Маєр в схожі арці (дівчата типажа бойові принцеси), а це не єдиний такий момент. Аналогічно і слайс з командою, їхні взаємини тощо, як виявляється був тайтл ще до "Евріка 7 Koukyoushihen Eureka Seven." Ось таке чергове викриття. Завжди щось нове-старе знаходиш у японців...

• Динаміка тут звісно є і її варто відзначити ледве не першочергово, але трохи, можливо граничить навіть з сумбуром (не факт). Напочатку, до 3 серії ніяк не міг дупля зловити. Важко заходило, сприймалося. Багато подій, персонажів тощо і ніякої експозиції. З часом все стане зрозуміло і навіть не став передивлятись перші серії. Тим не менш з оповіданням якісь трабли є. Взаємодія з командою, все ж якось ривками, не плавно і не усюди відчувадась хімія, не все вмістили, розкрили в цій компоненті, а просто поставили перед фактом. Приклад той момент, як чгг і його подруга дитинства жгг влились в колектив Сільвани, притому як їх зустріли, а потіи таке враженя, що просто перестрибнули і все. Причому тут багато таких моментів. Тобто оповідання все ж не йшло плавно, місцями залишилися дірки (прогалини було помітно неозброєним оком у тих моментах, тобто. автори перескакували, що щось обриваючи і залишаючи його осторонь, як то так), але так як твір сподобався, не вся подача була вдала, але не хочеться на цьому сильно акцентувати увагу. Правильно це чи ні.

В будь якому випадку, багато аніме позаздрить в динаміці цьому твору і це явний його плюс. Після стару, класичну Ранму було важко дивитися напочатку, звикав.

• Сюжет чудовий і не стоїть на місті, а рухається рухається рухається і надодаток, в той же час не дуже зрозуміло, що буде далі - це відверта рідкість і win. Цьому ще допомагає відверто непересічний сеттинг. В аніме такого мало через що дивитися цікаво. Щоправда 26 серій на все не вистачило, але автори, студія зробила все що змогли і вийшло мабуть навіть чудово.

• Фінал іллюструє усю картину (і трішки в дусі "Євангеліона." Навідь декого придушили:З В "Ergo Proxy" теж була арка де чГг Вінсент декого душив, а може і не одна/раз). Надто швидко, якось зжато, якщо не частково сумбурно все закінчилося. Сенс зрозумілий, аналогічно символізм з відродженням тощо. Але чогось не вистачає, є враження що автори перескакували та залишились якісь пробіли, дірки? Ладно, бо знову буду повторюватися. Сподобалося до топа і те добре.

• Персонажі часто змінюють одне одного, як в калейдоскопі, теж саме і з різними подіями, ситуаціями. Але все одно непогано зробили. Хлопець, чгг тут гарем з красунь (та Діо...) зібрав і отримав неочікуванмй поцілунок (тепер розумію, чому вона така холодна під кінець була, бо були ще варіанти? Лол). Нехай трохи здивувало в продовженні, що не було почато ні одної яскравовираженної романтичної лінії, але це нормально, бо люди були зайняті, сконцентровані на іншому і їм неважливі такі дрібниці в цей момент + Алекс Роу месник однолюб, а у Софії борг з відповідальністю теж виявився важливішим за почуття. У цілому, вони більше за всіх і сподобалися Алекс Роу та Софія Форрестер. Також далеко не всі персонажі дожили до фіналу, позитивні теж, на жаль. Принаймні це показує, що у авторів, як і в деяких персонажів були яйця та вони загинули за щось, їх смерть не була марною і в тому дусі?

Єдине, на жаль, деякі персонажі негативного плану, були доволі карикатурними, хтось навіть вмикав режим мвахаха.

• Стилістика тих років (мова про дизайн персонажів теж) - це те що ми майже втратили на цей момент (Sonny Boy як виняток ото що, може ще щось). Від подібного стилю та освітлення в Лейн до Товариства Сірокрилих тощо. І... як же полюбляли Gonzo в свій час гратися з 3D.

• Музика різноманітна, від композицій з віолончелі (стимпанк "Arcanum: Of Steamworks and Magick Obscura" схвалює), скрипкою та сопілкою до кельтськошо мотиву в опенінгу. Щоправда легковажна і весела музика з таким же контентом та дітьми... ну, викликали вони дисонанс і є одним з найбільших мінусів. І в тих моментах буває, що є клоунада в легкій формі. Розумію для чого це зроблено, щоб показати буденне життя та розваги команди окрім сурової дійсності, але місцями не дуже поставили це все.

Тим не менш, саундтрек вдалий і добре багато чого підкреслює. Приклад 3 18 хвилини 10 серії. Опенінг з ендінгом шик, ні разу не зміг пропустити. Слухав би їх і слухав. Зі звуком доречі теж добре попрацювали.

= Загалом сильна штука, сюжетно теж і сподобалося до топа, хоча відчувалося, що в твора таке як немає першоджерела, не враховуючі, ще деякі мінуси на які не хотілось звертати увагу, щоправда на підсумкову оцінку це вплинуло. Звісно можна було більше і краще написати, але треба ще раз дивитись і майже тиждень пройшов з моменту перегляду. Тому нехай буде, залишається так.