Добротні жахастики з філософією, алюзією на соціальні проблеми і невичерпною японською фантазією. В той час як інші лякають скрімерами, Джюджі Іто лякає зовсім на іншому рівні, але для нього потрібен відповідний настрій ;)

Давно такого не було, щоб частина діалогів не було озвучено.

По першій серії думав, що дропну на перших серіях, але по своєму непогано і затягнуло дивитися в прискоренні 2х. А так, дивний тайтл, різні емоції викликав і часто було не дуже (навіть оцінка в MAL здивувала), деякі сенси, метафори, символізм, показові моменти (і т.д.) точно зрозумілі (вони різні, історій вистачає тощо + все говориться у прямому тексті) як і сама задумка, але далеко не завжди цікаво, +/- 50 на 50, що проблема. У цілому черговий не страшне аніме жанру хоррор, ото що естетично не завжди приємно. З іншого боку деякі інші жанри/теги інколи нічого так сприймалися, та й деякі історії ок і навіть трохи кумедні + дещо взято з Лавкрафта і не тільки. Тем не менш, "Томію" ще спробую подивитись.

Ну і музика ок, опенінг (знову дещо дуже сильно нагадувало, нда, але так і не згадав) і ендінг ні разу не пропустив. Мальовка... кадрів дійсно мало, та ще є нюанси. Правда дизайн персонажів, пропорції непогані, але і тут не все так райдужно. Тут мабуть мангу треба читати, бо потенціал звісно є...