Перше покоління Прекюр може здатися нудним для багатьох, але воно все ж має щось своє. На початку, знайомлять з головними героями: Наґіса Місумі та Хонока Юкішіро. Як і в кожному поколінні, персонажі - найкраща частина. Головні герої різні, вони сваряться, мають різні характери та захоплення. Але вони миряться і йдуть вперед. Чудовий світ з прописаними персонажами (навіть другорядними) та чудовими боями. Для свого вікового рейтингу це просто вау.

Звичайно, мальовка трохи застаріла для 2004 року та закоханість Наґіси до Фуджімури наче Марінетт до Андрієна, і це трохи засмучує, але хороші сторони цього аніме перевищують погані. Також показують і лиходіїв та їх думки, ціль їх одна, але вони мають всій характер.

Персонажі легко запам'ятовуються, (бабця Санає найкраща, і це факт) особливо Порун, який так бісив (хоча з другого сезону можна сказати виріс як персонаж.) Міппл та Меппл не якось сподобались, але вони дійсно непогані. Кірія у сердечку (як і Акане.) Ще Кюр Вайт та Кюр Блек мають чудові образи. Найгірше - це кінцівка. Сюжет та задум першого покоління є звичайним як і в усіх сезонах. Знайомство з одним головним персонажем, потім з другим та те, як вони стали прекюр. Потім щось цікавеньке, всередині нудненько, і як більше середини пройде, то воно стає все кращим і кращим, і закінчується єпічним фінальним боєм, куди завжди і кидають увесь бюджет на сезон. Досі пам'ятаю 45 серію про виступ хору на сцені. Також 10 серія про ювелірний магазин, де Хонока у соло грабіжників рознесла, 4 серія про музей, де Хонока в Наґіса неправильно руку статуї вставили, і та сама 42 легендарна серія, про яку так фанфіки і пишуть. А ще так сказати комедійне дуо з директора та його заступника. Вони це просто щось з чимось. Команда Наґіси у лакросс також має прекрасних другорядних персонажів. Цей сезон може і не найкращий, але точно не найгірший