"Історія літніх дівчат"... Тонка назва і в цілому студія Гіблі схвалює, як загальною стилістикою / подібним ламповим дизайном, планами, так і антивоєнною тематикою без особливих прикрас, нехай і з прийомами у дусі евфемізми, тобто замість крові з ран - летять пелюски квітів (ще можливо це щось символізує, але спгс займатися ні ні) і з нав'язливою ідеєю однієї з жгг, де шовкопрядів варять живцем, щоб не завдати шкоди - їй їх шкода і можливо таким чином, "метафорично" порівнюють стан речей з ними та людьми, що застрягли в тій бійні? (В кінці все ж дали відповідь + те що маєш крила, але не вмієш літати - це щось культурне у японців, дещо схожий сенс чи контекст зустрічався наприклад в першому фільмі "Сад Грішників"). А ось чого не очікував від фільму з тегом "джьосей", так це такого гострого сюжету з гарною подачею, бо важко прочитати, що може статися в іншу, будь яку мить. Чесно кажучи через це, місцями трохи згадав саму "Паприку" Сатоши Кона, ось тільки тут без сюрреалізму та психоділу, тільки жорстока реальність? Значить можна так робити? Загалом гарний твір в багатьох сенсах, нехай і трагічний в своєму реалізмі? Хоча кінець такий собі і чисто японський. В будь якому випадку здивований в позитивному сенсі, але японцям завжди погано давалися фінали, не вистачило хронометражу або автор сказав те, що хотів сказати? Щоправда це все вже й не важливо.