Сюжетно все ж вдало, непогано все вийшло і подали, цікаво. В деяких випадках дещо вгадав, дещо ні. Правда, що вгадав, того не очікував і писав знайомим на правах брєда. Наприклад про Луну здогадався майже у всьому, ще до моменту, коли почали натякати, що вона можливо жива. Хоча думаю у багатьох глядачів з'явилися думки, а чи дійсно померла Луна та чи наприклад дійсно її вбив саме Кяшан або вона сама хотіла померти та яка вона могла була в дійсності, бо тут багато чого було побудовано саме на плідках. Також автори вдало перейшли з фази де її вважали мертвою в фазу, де вважають, що її смерть не є фактом (показали відчай і яким чином персонажі все сприйняли) + є ті хто в це вірить аж до релігійної течії. Варто відзначити, що цей перехід був вдалий в плані сюжета, який став цілісний і замінив собою окремі історії, які розкривали і знайомили зі світом і т.д.

• Атмосфера, повний занепад у цьому антитворінні відчувається (по рівню, вона між "Технолізом" та "Ерго Проксі"), де Кяшан буде дивитися на плоди своєї діяльності і можливо у розкритті та розвитку дійде до катарсису, коли він поверне собі пам'ять чи знайде свое нове Я, якщо грубо. Інша справа – це затягнутість. Місцями чи навіть часто – це величезна проблема, бувало вже далеко не раз, коли дивишся, поставив на прискорення 2х чи ні, коли навіть фоном дивився. В приклад можна привести 17 серію. Вона сильна, емоційна, драматична і в тому дусі, але блін... Наскільки ж вона місцями затягнута, а ось чудовий саундтрек з атмосферою викликають навіть мурашки, але й у якомусь сенсі не рятують становище, бо розумієш, що 10- 15 хвилин на цю історію було б саме воно=/

• Подача подекуди нагадує Мамору Осії через образи, метафори, алюзії тощо. Ось тільки таким він страждав у фільмах ("Яйце Ангела/Angel’s Egg" найкращий приклад. Хоча були ще "Gits-95" чи "Небесні Тихоходи", що з серіалами складно, погано вже пам'ятаю), а тут серіал... Розумію що багато чого було зроблено задля атмосфера, але не все нею можна виправдати, бо дуже багато нудних та відверто затягнутих моментів. Іноді навіть прослизала така думка, що краще б деякі серії були по 10-15 хвилин.
• Також теми, мораль, сенси часто подаються через притчі, приказки, поведінку, мотивацію, позицію принципи (тощо) персонажів, образи, метафори і т.д. Багато говорять про життя в різних аспектах, що воно таке, від його цінностей до сенсу, надії, розпачу, навіщо ми живемо, гріхи які нас тягнуть на дно та переосмислення себе, свого шляху і можливому катарсису в кінці й у тому дусі. Також діалоги тут були явно не прохідні, ну м'яко кажучи. Далі буде все, від сенсів до діалогів, цитати, які часто кажуть про що цей твір, контекст або навіть коротко концепти. Норм сортувати зараз мабуть не вийде, на жаль + зробив так, як вже колись робив в "Історії Монстрів":

1. 1. "Без смерті немає життя, як тільки я став смертним, то відчув себе живим" (1 серія) та "Всі втомилися від вічного життя..."

Тема і ціна безсмертя, яку так полюбляють підіймати японці. Цікавий конпцепт, який вже був в "Дочках Мнемозіни" та "Planescape: Torment". Але все ж тут підіймає і іншу проблематику, причому казали тут це прямим текстом.

1. 2. Друга серія, прям "Death Parade" згадав (+ ендінг там теж багато чого нагадував. Студія то одна робила). Тут теж ціна обіцянок, до кінця вони будуть разом він казав... Інша мораль теж зрозуміла. Показали тих роботів, які вже звикли до думки про смерть та очікують її, але примарна надія і відчай взяли своє.
2. 3) "Люди нікчемні, щоб вижити ми вбиваємо"
3. 4) "Постійно втікати доволі виснажливо"

5-7) "Можливо краще прийняти руйнацію чим дарма витрачати енергію", "Краще жити для себе та насолоджуватися останніми днями" чи "Руйнація не має влади над тими хто вірить". Тобто автори часто робили ось такі вкиди, показували різні погляди, відношення тощо. Кінець 11 серії був показовий, сенс більш чим зрозумілий, ще там буда музика схожа на "Термінатора". І це все явно мало вплив на самого Кяшана, який змінювався під впливом обставин та персонажів, глибиною (тощо) яку вони під собою несли.

1. 5. "Молодий чоловік що боїться смерті. Пішли, поглянемо що означає жити", "Треба жити сьогоднішнім днем, а не зважати на руйнацію. Ось що важливо". Ага, а також важливо не крутитися навкруги однієї і тій же моралі, сенсу тощо. На середині це вже почало викликати невелике роздратування і як виявилося, зрозуміло як все закінчиться.

Правда 12 серія сильна вийшла. В ній можливо було також про те, що краще: важкий гніт, але з порядком або те що бачимо в цій картині + "Історія буде перезаписуватимиться вічно". Але в цій серії було надто багато різних сенсів, щоб про них усі писати. Ще один приклад, як сумно бути усіма забутим і на це Кяшан сказав, що буде пам'ятати художника, який хотів перемалювати у свій колір ціле місто... Місто яке перемальовував кожен, хто ним володів. Це просто якийсь реквієм по людскій цивілізації, я не знаю...

1. 6. "Розумію чому Braiking Boss хотів щоб Луну вбили. Король повинен бути один"

"Не може бути на небі два сонця і не буде в Азії двох царів"?)

1. 7. "Діти, як їм вдається так легко завжди бачити правду?"
2. 8. "Наш світ руйнується, немає вже сенсу щось будувати"

12. "Надія не може жити посреди руйнації"

13. Про сенси життя (?) в 8 серії десь з 7 хвилини. А в кінці 10 серії, під час виконання пісні (топ пісня доречі), був чималий символізм, метафори під час і після битви, яка там постановка, режисура та інше. В 9 серії теж символізм, тематика була більш чим красномовні. Memento mori, а не цінность життя в той самий момент що маєш, та всіх тих кого маєш біля себе. Можливо.

14. "Якщо ти забула смерть, то чому ти також забула і життя?" Луна. Трохи дико було це чути, коли постійно одне й теж постійно повторювали...

15. "Ті хто боіться смерті шукають задля спасіння Луну. Хто знає життя, шукає Луну щоб вбити"

16. "Кожен знаходить сенс в різних речах"

17. "Кумедно" було побачити дискримінацію роботів до роботів або до людей з зовсім різних причин.

18. Сенс в творі також схожий з тим, про що у свій час казав Чарльз Буковскі відповідаючи одному журналісту який спитав його: "Ви агностик і тому вас жахає смерть, бо ви не вірите, що після смерті нічого не буде?" На що він відповідав: "Ні, я зробив у своєму житті все що хотів, чому мені тепер боятися смерті? Нехай бояться смерті саме віруючі, наприклад християни, які бояться що буде після смерті та якими вони там будуть, коли "отримають своє вічне життя"". Це звісно не дослівно, але коли побачив кінець історії Lyuze, не міг не згадати. Тут Ч.Бук схвалює.

19. Ще було про те, наскільки скороминуще та крихке життя і треба його як можна краще в різних сенсах - прожити, щоб воно не було сприйнято тлінним буттям? Хай так, не знаю, як краще написати.

Ну і зрозуміло, що тут є такі серії (більшість), на які окремо можна спокійно невеликий коментар або відгук написати. А є... порожні або просто порожні і банальні вже на наш час та на той теж, нехай вони можуть бути важливими в загальній конструкції сюжету чи історії тощо. Прям "Ergo Proxy" в деякому сенсі згадав, хоча цей тайтл дійсно на нього і "Технолізе" дуже схожий, але й тональності відверто різні та ще "дещо".

• Багато асоціацій, спільного між творами які є в рекомендаціях в MAL. Але не буду навіть починати, бо надто багато писати. Надто. Один приклад, лише один з "Еро Проксі": Професор, Піно і самі Проксі, їх битви та тут головні герої красномовні своїми образами і деякі навіть типажами схожі. Сюжет теж місцями йшли схожими шляхами. Правда не знаю як все це виглядало в оригіналі, можливо вже ці автори підігнали під ЕП і не тільки. В будь якому випадку пригоди теж чимось схожі. Мандрівка за істиною, якщо грубо, тільки глибина відрізняється. "Техноліз" це антитвоіння яке дійшло до свого логічного кінця. В "Ерго Проксі" світ почав відновлюватися (Fallout схвалює. Гг і компаньйон собака теж) і вижили ті хто змінився, якщо знову - грубо. Тут все закінчилося посередині і з іншою тематикою, направленням.

• Музика.

Саундтрек дуже сильний та різномантіний в багатьох аспектах (плач у деяких моментах), музичних інструментах, бо навіть сопілка було і дещо це нагадало... Можна його спокійно переслуховувати окремо від серіалу. На 9+, а поставив 10 цій компоненті. Опенінг та перший ендінг сильні, другий менше сподобався.

Під кінець серій часто грає пісня зі словами, ще до ендінга. Бували такі історії, їх постановка та музика викликали мурахи на шкірі... Гарний приклад 17 серія. А уж чого вартував цей момент "Casshern Sins - A Path" в 10 серії, якщо не помиляюся.

Мінус, те що ставиш на прискорення, звісно б'є по саунду і частково по атмосфері. Але часто через це дивився і в норм швидкості + бували й динамічні серії, це теж правда.

• Мальовка... без чібі. Як так? Моветон!

Стилістика явно виділяється, запам'ятовується, бо цікава (сірі, артхаусні тони, ігри з освітленням, блюр нагадують Ерго Проксі, Техноліз, Товариство Сірокрилих, Лейн, Ласкаво просимо в NhK, дещо з Бібопа і таке інше), дизайни часто теж, але тут особливий акцент на різнокольорових персонажах (вони багато чого під собою і несли), а не інших статистах, дизайни яких швидко забуваються, як тільки їх побачив. Ну і із задниками є проблеми, як і ще в деяких моментах. Але це ні разу не вдарило по враженням в цій компоненті. Також кольорові і гарні оазиси на фоні вмираючого світу виглядали красномовно і болісно. Болісна краса, гарний приклад того, що всі профукали через різні причини. Хоча сприймати цей момент можна по різному.

Екшн зазвичай викликає до себе холодне ставлення. З іншого боку, місцями навіть сподобалося, як все це поставили + руйнування як мінімум непогано анімували, як розлітаються роботи під час екшн сцен. Цікаво і ок.

• Персонажі зайшли і звісно вдалі, але навіть не знаєш що про них писати або багато + про всіх майже не записував, а вони виявилися дуже важливими для сюжету.

1. Кяшан хороший тим, що шукає своє нове призначення і його особистість буде формуватися по ходу його пригод, мандрівки, де він буде чути плітки про себе, сам світ та інших персонажів, історії і бачити різне, ціну гріхів його минулого, як на нього будуть впливати дії інших не останніх дійових осіб/персонажів. Їх філософія, позиція, мораль, сенс їх існування, поведінка, принципи тощо тощо тощо.

2. Ріел Маєр, яка хотіла/повинна була вбити Ерго Проксі в своїй мандрівці-переслідуванні по бажанню декого. А потім вибрала новий, суто для себе шлях. Тут Lyuze зробила дещо схоже. Вона зрозуміла, що сенс життя був не в ненависті, а в коханні та бажанні бути з тими, хто тобі не байдужий. Ось так вона і відійшла від ненависті та помсти. Шкода що вона це зрозуміло під кінець життя. Доречі, щось схоже було з Мордред в Fate/Apocrypha, коли зрозуміла мотивацію батька, Артура.

Також варто відзначити сон кіборга чи вона все ж більше просто робот більш нової моделі. Коротше, сильний та вдало зроблений, показовий момент, над яким варто було замислитися. Немало там можна було побачити.

3. Комплекси Діо, в якому по іронії багато хто бачив Кяшана були трохи кумедні і те як він "переміг" Кяшана дуже нагадало кінець фільму "Безстрашний / Huo Yuan Jia". Хоча ось це суперництво банально виглядало і клішовано. Але, мабуть люди найчастіше такі і є, вони не зміняться і можна згадати знову "Ерго Проксі", як там де-факто показали шлях людства за такий короткий проміжок часу.

4. Braiking Boss поводить себе суперечливо, пародоксально в тому сенсі, що казав до того: "Я більше нікому не ритиму могилу. Я так вирішив." В продовженні можна написати: рийте її собі самі могили, які і як побажаєте. Такого теж вистачає, недомовленість. Іноді можна додумати і з часом буде видно правий був чи ні. Єдине варто ще відзначити, він розкривав дещо з лору чи казав про те, над чим варто було замислитися.

5. Після того як Луну вбив Кашян, вона почула запах смерті (пси.травма), так сказати і після чого почала ненавидіти запах смерті, корозію. Тому і почала ось так себе поводити, вибірково, жорстоко і з крайнощами.

6-7. Як стало зрозуміло про вірогідність того що Рінго донька Леди, можливо від Діо (Наомі Армітаж схвалює, "Blade Runner" теж. Тобто були створені кіборги, які могли мати дітей), в трьох серіях були натяки на це (не записав які саме, але одна була про 3 дітей) + Леда таке як хотіла стати Євою для Діо, Адама зі зрозумілими наслідками. І якщо додумати сам фінал, то можливо він чимось нагадує "Дороро". Де Дороро залишилася чекати на Hyakkimaru, тут же Рінго буде чекати Кашяна, щоб стати йому ким?...

8... Ну і відношення тупих та з таким собі дизайном вражин до гг нагадало ігри, де на гг лізуть купа дегенератів, хоча гг може бути на той момент вже і вбивцею драконів і не тільки=/

• Про фінал писати вже нічого не буду, бо сенсу майже немає, коли про це постійно прямим текстом казали, але він, ну не дуже вдалий вийшов в деяких сенсах, надто награний, з останнім боссом і в тому дусі. Хоча японці не дуже вміють в кінцівки і це давно не новина=/ Але не приємно. Хоча на 19 серії не дуже було зрозуміло як все закінчиться, що не часто буває. Інша справа, знову: дещо все ж вгадав, а дещо під час перегляду стало зрозумілим (важко це було не зрозуміти, коли з самої першої серії і так до кінця це повторювали із разу в раз, он прям як в цьому "відгуці"). На жаль, загалом мало що здивувало, але плюс в тому: майже все витримали до кінця і це добре. Також добре, що незважаючи на відвертий трагізм, цей твір не сприймав драмою задля драми.

Загалом топовий проєкт і дуже зайшов, не зважаючи на деякі серйозні мінуси. Оцінку він як мінімум заслуговує, хоча ні, вона для нього швидше низька.

Ps Писати докладно про лор мабуть не буду, дуже багато писати, але картина +/- зрозуміла, але варто передивитися, щоб краще і більш докладно про все загалом написати, не тільки про лор + трохи підзадовбався... Так що нехай буде якось і коротко: